Урбіно

Vivat

Molfar Comics

Artbooks

Оґастус Еверет — знаний прозаїк. Дженьюері Ендрюс — авторка романтичних бестселерів. Поки вона виписує свої «Довго й щасливо», він убиває всіх персонажів. У них немає нічого спільного. Хоча ні, є одне: найближчі три місяці їм доведеться прожити в сусідніх будинках, страждаючи кожен від своєї життєвої драми і на додачу ще й від творчої кризи.

Якось так стається, що одного туманного вечора вони укладають парі, що має вивести їх із глухого кута: Оґастус протягом літа напише щось життєрадісне, а Дженьюері спробує створити новий «великий американський роман». Вона щосуботи організовуватиме йому вечори як у романтичних комедіях, а він влаштує їй інтерв’ю з вцілілими учасниками смертельного культу (а чому б ні?). Кожен закінчить свою книжку, і ніхто не закохається. Точно-точно.

Оґастус Еверет — знаний прозаїк. Дженьюері Ендрюс — авторка романтичних бестселерів. Поки вона виписує свої «Довго й щасливо», він убиває всіх персонажів. У них немає нічого спільного. Хоча ні, є одне: найближчі три місяці їм доведеться прожити в сусідніх будинках, страждаючи кожен від своєї життєвої драми і на додачу ще й від творчої кризи.

Якось так стається, що одного туманного вечора вони укладають парі, що має вивести їх із глухого кута: Оґастус протягом літа напише щось життєрадісне, а Дженьюері спробує створити новий «великий американський роман». Вона щосуботи організовуватиме йому вечори як у романтичних комедіях, а він влаштує їй інтерв’ю з вцілілими учасниками смертельного культу (а чому б ні?). Кожен закінчить свою книжку, і ніхто не закохається. Точно-точно.

Пляжне чтиво (м'яка обкладинка)

Один з навагоміших творів турецької літератури ХХ століття, роман «Мадонна в хутряному манто» Сабахаттіна Алі (1907 — 1948) виданий у 1943 році. Історія взаємного й трагічного кохання турецького юнака Раїфа та німецької художниці Марії, які познайомилися в Берліні у 20-ті роки спершу вважалася просто «ще одним любовним романом». І лише переклади іншими мовами, передусім англійською, поставили її поміж перлин світової літератури ХХ століття.

Один з навагоміших творів турецької літератури ХХ століття, роман «Мадонна в хутряному манто» Сабахаттіна Алі (1907 — 1948) виданий у 1943 році. Історія взаємного й трагічного кохання турецького юнака Раїфа та німецької художниці Марії, які познайомилися в Берліні у 20-ті роки спершу вважалася просто «ще одним любовним романом». І лише переклади іншими мовами, передусім англійською, поставили її поміж перлин світової літератури ХХ століття.

Сабахаттін Алі "Мадонна в хутряному манто"

Поняття «Третій Харків» створив Юрій Шевельов у своєму есеї «Четвертий Харків». Для нього столичний період слобожанської метрополії був найяскравішим в історії міста. Як він писав сам: «Ви проголосили Харків столицею України? Гаразд, ми зробимо його таким. Ми сповнимо його українським змістом. Третій Харків  — Харків Хвильового і ВАПЛІТЕ, Курбасового «Березоля», виставок АРМУ в залах колишнього монастиря, непримиренно-палких диспутів у Будинку літератури ім. Блакитного на Каплунівській, Курсів сходознавства, українського студентства, українського походженням, душею, програмою й прагненням, поволі українізованих заводів і установ, неповторний, невідтворний, сповнений життя і безуму дерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої молоді».

У книжці зібрано есеї про яскравих творців Третього Харкова та їхні твори, а саме: Миколу Хвильового, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Аркадія Любченка.

Поняття «Третій Харків» створив Юрій Шевельов у своєму есеї «Четвертий Харків». Для нього столичний період слобожанської метрополії був найяскравішим в історії міста. Як він писав сам: «Ви проголосили Харків столицею України? Гаразд, ми зробимо його таким. Ми сповнимо його українським змістом. Третій Харків — Харків Хвильового і ВАПЛІТЕ, Курбасового «Березоля», виставок АРМУ в залах колишнього монастиря, непримиренно-палких диспутів у Будинку літератури ім. Блакитного на Каплунівській, Курсів сходознавства, українського студентства, українського походженням, душею, програмою й прагненням, поволі українізованих заводів і установ, неповторний, невідтворний, сповнений життя і безуму дерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої молоді».

У книжці зібрано есеї про яскравих творців Третього Харкова та їхні твори, а саме: Миколу Хвильового, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Аркадія Любченка.

Юрій Шевельов "Третій Харків"

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

Юрій Смолич "По той бік серця"

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

Петро Панч "Голубі ешелони"

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

Лєна Лягушонкова "Мій прапор запісяв котик"

Вона — заборонений плід, але він ніколи не дотримується правил.
Уперше в житті Клементина (Еммі) Райдер не знає, що робити. Вона досягла всього, чого прагнула: покинула рідне містечко Медовларк, вступила до університету й досягла успіху в улюбленій справі — верховій їзді. Але одна невдача руйнує все, що вона так довго створювала. Тому Еммі мусить повернутися додому, звідки вона так хотіла втекти.
Люк Брукс — найвідоміший бабій Медовларка, власник бару, холостяк і найкращий друг брата Еммі. Дівчина завжди дратувала його, хоча він все життя провів поруч із сім'єю Райдер. Але коли вона знову переїжджає до міста, Люк не може відвести від неї погляду. Всупереч логіці, він бажає набагато більше, ніж просто спостерігати за нею.
Проте Еммі занадто зайнята, щоб думати про романтику. Та й Люк розуміє, що йому слід триматися якнайдалі від сестри свого найкращого друга. Але що, як він — саме те, що потрібно Еммі, щоб повернути життєву іскру? Чи згорять вони обоє у полум'ї?

Вона — заборонений плід, але він ніколи не дотримується правил. 
Уперше в житті Клементина (Еммі) Райдер не знає, що робити. Вона досягла всього, чого прагнула: покинула рідне містечко Медовларк, вступила до університету й досягла успіху в улюбленій справі — верховій їзді. Але одна невдача руйнує все, що вона так довго створювала. Тому Еммі мусить повернутися додому, звідки вона так хотіла втекти. 
Люк Брукс — найвідоміший бабій Медовларка, власник бару, холостяк і найкращий друг брата Еммі. Дівчина завжди дратувала його, хоча він все життя провів поруч із сім&rsquo;єю Райдер. Але коли вона знову переїжджає до міста, Люк не може відвести від неї погляду. Всупереч логіці, він бажає набагато більше, ніж просто спостерігати за нею. 
Проте Еммі занадто зайнята, щоб думати про романтику. Та й Люк розуміє, що йому слід триматися якнайдалі від сестри свого найкращого друга. Але що, як він — саме те, що потрібно Еммі, щоб повернути життєву іскру? Чи згорять вони обоє у полум&rsquo;ї?

Раз і назавжди

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

Марек Краєвський "Голова Мінотавра"

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути…

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути…

Андрій Кокотюха "Ва-банк у Харкові"

Емма Вудгауз - чарівна юна особа, яка обожнює розпоряджатися чужими долями. Робить вона це аж ніяк не через погану вдачу чи злостивість, навпаки — їй так подобається влаштовувати щасливі, на її думку, шлюби. Вважаючи, що їй це якнайкраще вдалося одного разу, вона приймає рішення й далі з'єднувати чужі долі, але про власне одруження воліє не думати. Та доля поставиться до її переконань насмішкувато і, звісно, чарівна міс Вудгауз не зглянеться, як сама закохається. Розмірковуючи про шлюб, Емма передусім зважає на суспільне становище, освіту, манери й статки імовірного кандидата. Та все свідчить про те, що розрахункам у цих справах судилося зайняти останнє місце.

«Емма» — четвертий великий роман Джейн Остін, завершений в 1815 році. Роман, написаний після переїзду Остін до Чаутона, був останнім, опублікованим за її життя.

Українському читачеві пропонується в майстерному перекладі Анни Вовченко, відомої зокрема як перекладачки циклу Люсі-Мод Монтгомері "Енн із Зелених Дахів" (уперше видано українською в нашому видавництві у 2012 році).

Твір був неодноразово екранізований для ряду фільмів, серіалів і вистав.

Емма Вудгауз - чарівна юна особа, яка обожнює розпоряджатися чужими долями. Робить вона це аж ніяк не через погану вдачу чи злостивість, навпаки — їй так подобається влаштовувати щасливі, на її думку, шлюби. Вважаючи, що їй це якнайкраще вдалося одного разу, вона приймає рішення й далі з&rsquo;єднувати чужі долі, але про власне одруження воліє не думати. Та доля поставиться до її переконань насмішкувато і, звісно, чарівна міс Вудгауз не зглянеться, як сама закохається. Розмірковуючи про шлюб, Емма передусім зважає на суспільне становище, освіту, манери й статки імовірного кандидата. Та все свідчить про те, що розрахункам у цих справах судилося зайняти останнє місце.

«Емма» — четвертий великий роман Джейн Остін, завершений в 1815 році. Роман, написаний після переїзду Остін до Чаутона, був останнім, опублікованим за її життя.

Українському читачеві пропонується в майстерному перекладі Анни Вовченко, відомої зокрема як перекладачки циклу Люсі-Мод Монтгомері &ldquo;Енн із Зелених Дахів&rdquo; (уперше видано українською в нашому видавництві у 2012 році).

Твір був неодноразово екранізований для ряду фільмів, серіалів і вистав.

Художня література — Урбіно, Artbooks