Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Львівський археолог, професор Лев Ковалевич, вирушає в Карпати на розкопки, пошуки скарбів Олекси Довбуша. Із ним також їде художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити, співачка вар’єте та її молодший брат-контрабандист. Вони самі ще не підозрюють, яка роль кожного в цій історії. Можливо, зібрати їх усіх разом у глибині Карпат — це частина чийогось плану?

У цьому пригодницькому романі минуле й сучасне переплетено тісніше, аніж спершу може здаватися. Карпатську магію і духів з прадавніх часів щось пов’язує із тими, хто живе у Львові початку ХХ століття. Можливо, це кохання, над яким не має влади час, або давнє протистояння злих і добрих сил у світі?

Ті, хто читав роман Марічки Крижанівської «Тіні», будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях, дізнатися, що відбувалося у світі духів, коли з Гуцульщини зник Гук, і де він перебував увесь цей час. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія, якою можна насолоджуватися й тим, хто не знайомий із поперед­нім романом авторки.

Львівський археолог, професор Лев Ковалевич, вирушає в Карпати на розкопки, пошуки скарбів Олекси Довбуша. Із ним також їде художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити, співачка вар’єте та її молодший брат-контрабандист. Вони самі ще не підозрюють, яка роль кожного в цій історії. Можливо, зібрати їх усіх разом у глибині Карпат — це частина чийогось плану?

У цьому пригодницькому романі минуле й сучасне переплетено тісніше, аніж спершу може здаватися. Карпатську магію і духів з прадавніх часів щось пов’язує із тими, хто живе у Львові початку ХХ століття. Можливо, це кохання, над яким не має влади час, або давнє протистояння злих і добрих сил у світі?

Ті, хто читав роман Марічки Крижанівської «Тіні», будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях, дізнатися, що відбувалося у світі духів, коли з Гуцульщини зник Гук, і де він перебував увесь цей час. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія, якою можна насолоджуватися й тим, хто не знайомий із поперед­нім романом авторки.

Танго з духами

Маленький постмодерний роман Ярини Сенчишин «Упертюх і Дикунка» — це фрагментарна, майже сновидна проза, зосереджена на проблемах становлення й утвердження, крихкості й сили людської особистості та людського співжиття. 

У центрі тексту — розмова двох персонажів, Упертюха і Дикунки, жінки, що постає як своєрідна оповідачка-провідниця у світ спогадів, болю і самоусвідомлення. Ділячись з Упертюхом химерними історіями з родинної саги Маґди і Стефана, через тонкі психологічні нюанси, шахові партії, сни і побутові сцени Дикунка поступово розкриває теми тілесного і душевного болю, пережитої хвороби, смерті, самотності й пошуку ідентичності. 

Вітальна сила, закладена в цьому творі, може мати несподіваний психотерапевтичний ефект особливого естетичного й енергетичного впливу на читача.

Маленький постмодерний роман Ярини Сенчишин «Упертюх і Дикунка» — це фрагментарна, майже сновидна проза, зосереджена на проблемах становлення й утвердження, крихкості й сили людської особистості та людського співжиття.

У центрі тексту — розмова двох персонажів, Упертюха і Дикунки, жінки, що постає як своєрідна оповідачка-провідниця у світ спогадів, болю і самоусвідомлення. Ділячись з Упертюхом химерними історіями з родинної саги Маґди і Стефана, через тонкі психологічні нюанси, шахові партії, сни і побутові сцени Дикунка поступово розкриває теми тілесного і душевного болю, пережитої хвороби, смерті, самотності й пошуку ідентичності.

Вітальна сила, закладена в цьому творі, може мати несподіваний психотерапевтичний ефект особливого естетичного й енергетичного впливу на читача.

Упертюх і Дикунка

Роман «Дерева ростуть з ріки» — про пам’ять, яка не зникає навіть у складні часи, бо відлунює крізь покоління. Пам’ять живе в іменах, родинних переказах і навіть у старих деревах. Війни, кохання, втрати, переїзди, розповіді та спогади стають частиною ріки часу. У цій історії люди шукають не лише одне одного, а й себе — серед міста, снігу, старого саду, музики, навіть серед тих, кого вже немає поруч. Це історія про рід як про незриме коріння, що допомагає втриматися, і про любов, яка здатна змінити ім’я, але не змінює сутності. І про те, що дерева таки ростуть із ріки — так, як і люди виростають зі своєї пам’яті.

Роман «Дерева ростуть з ріки» — про пам’ять, яка не зникає навіть у складні часи, бо відлунює крізь покоління. Пам’ять живе в іменах, родинних переказах і навіть у старих деревах. Війни, кохання, втрати, переїзди, розповіді та спогади стають частиною ріки часу. У цій історії люди шукають не лише одне одного, а й себе — серед міста, снігу, старого саду, музики, навіть серед тих, кого вже немає поруч. Це історія про рід як про незриме коріння, що допомагає втриматися, і про любов, яка здатна змінити ім’я, але не змінює сутності. І про те, що дерева таки ростуть із ріки — так, як і люди виростають зі своєї пам’яті.

Дерева ростуть з ріки

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?

Амадока

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Фелікс Австрія

У грудні 1997 року в пансіонаті для літніх людей готуються до святкування Різдва. Старий Ніколас Лео чує мелодію «Щедрика» і… раптом мало не помирає від серцевого нападу. Чоловік на останній сповіді зізнається, що він — зовсім не той, за кого багато років себе видавав. Його розповідь переносить нас до Києва 1916 року, де відбувається прем’єра легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Під час війни та на тлі зламу епох переплітаються долі молодих музикантів, митців, студентів. Їх надихає музика, вона стає силою, яка здатна змінити життя, викликати ревнощі й збурити небезпечні пристрасті.

«Прилетіла ластівочка» — це роман про силу мистецтва, талант і велику працю, про злочин, нещадність системи й невинність жертви, про одержимість і ціну великої любові. І про відому мелодію, що пережила століття, навіть якщо постріл обірвав життя того, хто її створив.

У грудні 1997 року в пансіонаті для літніх людей готуються до святкування Різдва. Старий Ніколас Лео чує мелодію «Щедрика» і… раптом мало не помирає від серцевого нападу. Чоловік на останній сповіді зізнається, що він — зовсім не той, за кого багато років себе видавав. Його розповідь переносить нас до Києва 1916 року, де відбувається прем’єра легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Під час війни та на тлі зламу епох переплітаються долі молодих музикантів, митців, студентів. Їх надихає музика, вона стає силою, яка здатна змінити життя, викликати ревнощі й збурити небезпечні пристрасті.

«Прилетіла ластівочка» — це роман про силу мистецтва, талант і велику працю, про злочин, нещадність системи й невинність жертви, про одержимість і ціну великої любові. І про відому мелодію, що пережила століття, навіть якщо постріл обірвав життя того, хто її створив.

Прилетіла ластівочка

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

Жінки їхніх чоловіків. Старі люди

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Люди на каві

Ця книга повністю нова, за винятком невеликої наліпки-цінника на обкладинці. Ми пропонуємо її за зниженою ціною, щоб ви могли насолодитися чудовою літературою, незважаючи на незначний недолік.

Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша — сучасна підлітка, переселенка з Донецька, яка захоплюється музикою і має близькі взаємини із набагато старшим одруженим чоловіком. Друга — єврейська дівчинка, яка нічого не чує через ваду слуху, робить дивовижні колажі, веде щоденник упродовж 1938–1941 рр., і згодом цей щоденник вийде у світ окремою книжкою. Що ж поєднує двох дівчат із такими різними долями? І навіщо Анні щоденник Сари, яку правду вона хоче там відшукати?

Ця книжка — про важливість помічати тих, хто поруч, про дорослішання та набуття самості й власного голосу, про складання із розрізнених фрагментів себе і свого цілісного світу, в якому немає порожніх місць. Врешті — про правду, стійкість, про дім, який завжди з нами, хай би де ми були.

Ця книга повністю нова, за винятком невеликої наліпки-цінника на обкладинці. Ми пропонуємо її за зниженою ціною, щоб ви могли насолодитися чудовою літературою, незважаючи на незначний недолік.

Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша — сучасна підлітка, переселенка з Донецька, яка захоплюється музикою і має близькі взаємини із набагато старшим одруженим чоловіком. Друга — єврейська дівчинка, яка нічого не чує через ваду слуху, робить дивовижні колажі, веде щоденник упродовж 1938–1941 рр., і згодом цей щоденник вийде у світ окремою книжкою. Що ж поєднує двох дівчат із такими різними долями? І навіщо Анні щоденник Сари, яку правду вона хоче там відшукати?

Ця книжка — про важливість помічати тих, хто поруч, про дорослішання та набуття самості й власного голосу, про складання із розрізнених фрагментів себе і свого цілісного світу, в якому немає порожніх місць. Врешті — про правду, стійкість, про дім, який завжди з нами, хай би де ми були.

Її порожні місця

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Роман став переможцем літературної премії "Книга року ВВС" у 2016 році.

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Роман став переможцем літературної премії &ldquo;Книга року ВВС&rdquo; у 2016 році.

Забуття

Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.

«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.

Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер&hellip; Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.

«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.

Часу немає

Роман «П’ять поглядів на весняний вогонь» українського письменника Олега Полякова продовжує традицію нової «химерної» прози, яку автор започаткував у своїх попередніх творах. 

Це розповідь про благородні українські серця, що сповнені великої любові до світу і скромності щодо себе. Про таких людей ніколи не згадають соціальні мережі, й у цьому полягає роздвоєність (іронія? загадка? примха?) нашого світу, оскільки їхні імена вже записані на небесних скрижалях.

Ось вони, п’ятеро, сидять біля багаття, чаркуються, усміхаються, танцюють, а нам годі зрозуміти, що насправді зібрало їх тут — випадок, чиясь воля чи доля? Цю загадку ще доведеться розплутати, пройшовши з кожним із героїв через його непросте життя — з втратами й ранами, розчаруванням і надією, благородством і любов’ю. Врешті п’ять різних історій сплетуться в один сюжет — шорсткий, правдивий і магічний, з присмаком гіркого тютюну і щемкої ніжності. 

Ця книжка доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного весняного вітряного дня він цілком може переміститися в провінційне містечко на Сході України. 

Роман «П’ять поглядів на весняний вогонь» українського письменника Олега Полякова продовжує традицію нової «химерної» прози, яку автор започаткував у своїх попередніх творах.

Це розповідь про благородні українські серця, що сповнені великої любові до світу і скромності щодо себе. Про таких людей ніколи не згадають соціальні мережі, й у цьому полягає роздвоєність (іронія? загадка? примха?) нашого світу, оскільки їхні імена вже записані на небесних скрижалях.

Ось вони, п’ятеро, сидять біля багаття, чаркуються, усміхаються, танцюють, а нам годі зрозуміти, що насправді зібрало їх тут — випадок, чиясь воля чи доля? Цю загадку ще доведеться розплутати, пройшовши з кожним із героїв через його непросте життя — з втратами й ранами, розчаруванням і надією, благородством і любов’ю. Врешті п’ять різних історій сплетуться в один сюжет — шорсткий, правдивий і магічний, з присмаком гіркого тютюну і щемкої ніжності.

Ця книжка доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного весняного вітряного дня він цілком може переміститися в провінційне містечко на Сході України.

П'ять поглядів на весняний вогонь

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

 «Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій. 

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати&hellip; У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

«Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

Я бачу, вас цікавить пітьма

Джордж, Ніла і Луп — найгірший музичний гурт на Землі. Джордж прагне, аби їхній бенд був найкрутішим, та Ніла боїться сцени, а Луп занадто відволікається на свою пристрасть — астрономію. Може, друзям і бракує таланту, але їхня музика лине від самого серця. І вони прагнуть перемогти на конкурсі музичних гуртів у школі.

Та розпочавши свій шкільний виступ, вони зненацька вилітають у космос. І потрапляють на міжгалактичний музичний конкурс! Якщо вони не переможуть, ризикують ніколи не повернутися додому… То чи зможе найгірший гурт на Землі стати найкращим гуртом усесвіту?

«Космічний гурт» Тома Флетчера — міжгалактична весела історія про віру в себе та силу дружби.

Джордж, Ніла і Луп — найгірший музичний гурт на Землі. Джордж прагне, аби їхній бенд був найкрутішим, та Ніла боїться сцени, а Луп занадто відволікається на свою пристрасть — астрономію. Може, друзям і бракує таланту, але їхня музика лине від самого серця. І вони прагнуть перемогти на конкурсі музичних гуртів у школі.

Та розпочавши свій шкільний виступ, вони зненацька вилітають у космос. І потрапляють на міжгалактичний музичний конкурс! Якщо вони не переможуть, ризикують ніколи не повернутися додому… То чи зможе найгірший гурт на Землі стати найкращим гуртом усесвіту?

«Космічний гурт» Тома Флетчера — міжгалактична весела історія про віру в себе та силу дружби.

Космічний гурт

Олеся Ульяненка називали контроверсійним, його твори критикували й офіційно забороняли, ними захоплювалися і зачитувалися, а після читання довго залишалися під враженням сильного, образного, густого й сміливого письма. Він один із найсміливіших українських письменників, якщо говорити про зображення людської натури. Олесь Ульяненко показує світ і людей такими, якими вони є, без прикрас і масок: жорстокість і насильство, розпуста, безвихідь, приреченість, тваринні інстинкти, межа божевілля й марний пошук сенсів, моральний надлам людини на соціальному дні й життя на зламі. 

За роман «Сталінка» автор 1997 року отримав Малу Шевченківську премію.

Олеся Ульяненка називали контроверсійним, його твори критикували й офіційно забороняли, ними захоплювалися і зачитувалися, а після читання довго залишалися під враженням сильного, образного, густого й сміливого письма. Він один із найсміливіших українських письменників, якщо говорити про зображення людської натури. Олесь Ульяненко показує світ і людей такими, якими вони є, без прикрас і масок: жорстокість і насильство, розпуста, безвихідь, приреченість, тваринні інстинкти, межа божевілля й марний пошук сенсів, моральний надлам людини на соціальному дні й життя на зламі.

За роман «Сталінка» автор 1997 року отримав Малу Шевченківську премію.

Сталінка. Богемна рапсодія

Ірена Карпа — українська письменниця, співачка гурту «ФАКТИЧНО САМІ», журналістка, культурна дипломатка.

На час написання романів «50 хвилин трави» і «Фройд би плакав» автор­ці було 22 роки. Ці твори називали викличними, провокаційними й навіть революційними. Вони дивували, захоплювали, вражали, були тригерними, але точно не залишали читача байдужим. У них йдеться про жінок, які можуть сміятися і плакати, бути гранично відвертими зі собою та іншими, помилятися і давати собі право на те, чого хочуть. Ці жінки можуть усе розуміти або ні, проте вони у взаєминах з чоловіками самі керують своїм життям, хай би яким воно було. 

«50 хвилин трави» — історія про кохання, етапи пошуку і становлення; тут іронія поєднана з болем, а потік свідомості стає частиною сюжету. 

Роман «Фройд би плакав», який авторка написала після своєї подорожі Південно-Східною Азією, запрошує у мандрівку різними містами й культурами, а в ширшому сенсі — до пізнання себе і життя.

Ірена Карпа — українська письменниця, співачка гурту «ФАКТИЧНО САМІ», журналістка, культурна дипломатка.

На час написання романів «50 хвилин трави» і «Фройд би плакав» автор­ці було 22 роки. Ці твори називали викличними, провокаційними й навіть революційними. Вони дивували, захоплювали, вражали, були тригерними, але точно не залишали читача байдужим. У них йдеться про жінок, які можуть сміятися і плакати, бути гранично відвертими зі собою та іншими, помилятися і давати собі право на те, чого хочуть. Ці жінки можуть усе розуміти або ні, проте вони у взаєминах з чоловіками самі керують своїм життям, хай би яким воно було.

«50 хвилин трави» — історія про кохання, етапи пошуку і становлення; тут іронія поєднана з болем, а потік свідомості стає частиною сюжету.

Роман «Фройд би плакав», який авторка написала після своєї подорожі Південно-Східною Азією, запрошує у мандрівку різними містами й культурами, а в ширшому сенсі — до пізнання себе і життя.

50 хвилин трави. Фройд би плакав

«Готель “Велика Пруссія”» —  детективний роман Богдана Коломійчука, сповнений карколомних пригод та шпигунських таємниць.

1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії.

Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин. Вбивства стаються у Берліні, Позені та інших містах. У цій коловерті несподівано опиняється колишня дружина Вістовича, берлінська актриса Анна Каліш. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в своєму житті.

«Готель “Велика Пруссія”» — детективний роман Богдана Коломійчука, сповнений карколомних пригод та шпигунських таємниць.

1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії.

Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин. Вбивства стаються у Берліні, Позені та інших містах. У цій коловерті несподівано опиняється колишня дружина Вістовича, берлінська актриса Анна Каліш. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в своєму житті.

Готель «Велика Пруссія». Книга 1

Австрійська імператриця Сіссі уже багато років захоплюється приватними розслідуваннями. Тож коли у Відні молодого актора цісарського театру знаходять мертвим у власному помешканні, вона вирішує розплутати цю моторошну справу. Проте загадок виявляється надто багато: актор чомусь був у сценічному костюмі й театральному гримі, а до його одягу хтось прикріпив записку з одним-єдиним реченням. За якийсь час на сцені цісарського театру знаходять тіло ще одного актора, теж у костюмі, а в поліції не так багато версій, хто й навіщо скоїв жахливі убивства. Імператриці доведеться шукати відповіді на ці та багато інших питань.

Австрійська імператриця Сіссі уже багато років захоплюється приватними розслідуваннями. Тож коли у Відні молодого актора цісарського театру знаходять мертвим у власному помешканні, вона вирішує розплутати цю моторошну справу. Проте загадок виявляється надто багато: актор чомусь був у сценічному костюмі й театральному гримі, а до його одягу хтось прикріпив записку з одним-єдиним реченням. За якийсь час на сцені цісарського театру знаходять тіло ще одного актора, теж у костюмі, а в поліції не так багато версій, хто й навіщо скоїв жахливі убивства. Імператриці доведеться шукати відповіді на ці та багато інших питань.

Убивства в Бурґтеатрі

Мама може все! Заспокоїти і розвеселити, знайти що завгодно та хоч в космос полетіти. І навіть змію зробити. Яку? Та яку завгодно, довгу, коротку, зелену, різнокольорову! А не хочеш змію, буде тобі зірочка з неба!

«Мам, зроби мені змію» — збірка блогів про материнство Анастасії Жук, спеціалістки із комунікацій та PR, сценаристки, у якій авторка описує, як дорослішала разом із сином. Ця книжка наповнена гумором, самоіронією, роздумами про виклики материнства, плекання щасливого дитинства, доброту та любов.

Мама може все! Заспокоїти і розвеселити, знайти що завгодно та хоч в космос полетіти. І навіть змію зробити. Яку? Та яку завгодно, довгу, коротку, зелену, різнокольорову! А не хочеш змію, буде тобі зірочка з неба!

«Мам, зроби мені змію» — збірка блогів про материнство Анастасії Жук, спеціалістки із комунікацій та PR, сценаристки, у якій авторка описує, як дорослішала разом із сином. Ця книжка наповнена гумором, самоіронією, роздумами про виклики материнства, плекання щасливого дитинства, доброту та любов.

Мам, зроби мені змію

Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.

У цій книзі — кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими — Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив.

«Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних». Усе минуще, а Любов — ніколи не перестає і не минає. І наповнює життя справжнім смаком.

Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.

У цій книзі — кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими — Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив.

«Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних». Усе минуще, а Любов — ніколи не перестає і не минає. І наповнює життя справжнім смаком.

69 спецій для Серця

Шлюб Меґґі із чоловіком, з яким вона планувала прожити усе життя, тривав усього 608 днів і раптом… закінчився. Життя 28-річної одинокої жінки у статусі розлученої перетворилося на пустку і безладні пошуки радості.

Тепер Меґґі замовляє на доставку гамбургери о 4-й ранку, сумує за кішкою Джанет, яку забрав колишній, безкінечно переглядає серіали, борючись із безсонням й тривожністю, замовляє в інтернеті непотрібні речі і переживає свій перший самотній рік. Але для друзів у неї НАСПРАВДІ ВСЕ ДОБРЕ. Просто тепер їй доведеться самій орендувати житло, нидіти на роботі, яка хтозна, чи приносить якусь суспільну користь, і постійно жити з думками, коли все пішло не так.

І хоча у цьому всьому є багато печалі й навіть сміху, головна героїня крок за кроком намагається зрозуміти невизначеність сучасного кохання і стосунків, дружби та віднайти, здавалось би, втрачену себе, а найголовніше – зрозуміти, як по-справжньому бути щасливою.

Шлюб Меґґі із чоловіком, з яким вона планувала прожити усе життя, тривав усього 608 днів і раптом… закінчився. Життя 28-річної одинокої жінки у статусі розлученої перетворилося на пустку і безладні пошуки радості.

Тепер Меґґі замовляє на доставку гамбургери о 4-й ранку, сумує за кішкою Джанет, яку забрав колишній, безкінечно переглядає серіали, борючись із безсонням й тривожністю, замовляє в інтернеті непотрібні речі і переживає свій перший самотній рік. Але для друзів у неї НАСПРАВДІ ВСЕ ДОБРЕ. Просто тепер їй доведеться самій орендувати житло, нидіти на роботі, яка хтозна, чи приносить якусь суспільну користь, і постійно жити з думками, коли все пішло не так.

І хоча у цьому всьому є багато печалі й навіть сміху, головна героїня крок за кроком намагається зрозуміти невизначеність сучасного кохання і стосунків, дружби та віднайти, здавалось би, втрачену себе, а найголовніше – зрозуміти, як по-справжньому бути щасливою.

Зі мною насправді ВСЕ ДОБРЕ!

«Емма» — блискучий дебютний роман французького актора Жана Рено, відомого за ролями у фільмах «Леон», «Багряні ріки», «Історія кохання» та багатьох інших.

Твір оповідає про небезпечну, проте захопливу пригоду молодої французької масажистки, яка, приїхавши працювати в Оманський Султанат, зустрічає там не тільки шалену пристрасть, а й несподівано стає однією з дійових осіб державної змови. Внаслідок цієї вимушеної авантюри Емма, що через загибель матері вже кілька років була занурена в глибокі рефлексії, виявляє в себе не лише дар цілительки, а й хист таємної агентки... 

«Емма» — блискучий дебютний роман французького актора Жана Рено, відомого за ролями у фільмах «Леон», «Багряні ріки», «Історія кохання» та багатьох інших.

Твір оповідає про небезпечну, проте захопливу пригоду молодої французької масажистки, яка, приїхавши працювати в Оманський Султанат, зустрічає там не тільки шалену пристрасть, а й несподівано стає однією з дійових осіб державної змови. Внаслідок цієї вимушеної авантюри Емма, що через загибель матері вже кілька років була занурена в глибокі рефлексії, виявляє в себе не лише дар цілительки, а й хист таємної агентки&hellip;

Емма

Популярна блогерка—психологиня, авторка бестселера із самодопомоги Сара Слейд поселяється зі своїм чоловіком у Блеквуді — будинку, в якому колись сталося вбивство, і він уже кілька десятиліть стояв покинутий і занедбаний. Купивши його за безцінь, Сара має намір поремонтувати будинок, а відтак дорого продати. Але сусіди геть не в захваті від цієї ідеї. І скоро жінка починає знаходити в будинку анонімні адресовані їй записки, особисте життя валиться, на роботі неприємності. І до всього, Сара дізнається про таємниче зникнення попередньої власниці, молодої Аманди.

То скільки ж іще жертв забере проклятий Блеквуд? Невже однією з них стане і Сара Слейд — чи хтозна, як її насправді звати?..

Популярна блогерка—психологиня, авторка бестселера із самодопомоги Сара Слейд поселяється зі своїм чоловіком у Блеквуді — будинку, в якому колись сталося вбивство, і він уже кілька десятиліть стояв покинутий і занедбаний. Купивши його за безцінь, Сара має намір поремонтувати будинок, а відтак дорого продати. Але сусіди геть не в захваті від цієї ідеї. І скоро жінка починає знаходити в будинку анонімні адресовані їй записки, особисте життя валиться, на роботі неприємності. І до всього, Сара дізнається про таємниче зникнення попередньої власниці, молодої Аманди.

То скільки ж іще жертв забере проклятий Блеквуд? Невже однією з них стане і Сара Слейд — чи хтозна, як її насправді звати?..

Незнайомець нагорі

Молода пара, Єва та Чарлі, заробляє на життя ремонтом та перепродажем старих будинків. Дівчата не можуть повірити власному щастю: атмосферний будинок у горах дістався їм за дуже вигідною ціною.

Одного дня на порозі з’являється родина — тато, мама й троє дітей. Чоловік каже, що виріс у цьому домі, і просить показати оселю своїм рідним. Та щойно незнайомці переступають поріг, усе змінюється. У будинку починають відбуватися дивні, тривожні речі.

Єва відчайдушно хоче, щоб непрохані гості пішли й більше не поверталися. Але родина ніби не розуміє, що їм тут не раді, — чи, можливо, просто не може піти.

Молода пара, Єва та Чарлі, заробляє на життя ремонтом та перепродажем старих будинків. Дівчата не можуть повірити власному щастю: атмосферний будинок у горах дістався їм за дуже вигідною ціною.

Одного дня на порозі з’являється родина — тато, мама й троє дітей. Чоловік каже, що виріс у цьому домі, і просить показати оселю своїм рідним. Та щойно незнайомці переступають поріг, усе змінюється. У будинку починають відбуватися дивні, тривожні речі.

Єва відчайдушно хоче, щоб непрохані гості пішли й більше не поверталися. Але родина ніби не розуміє, що їм тут не раді, — чи, можливо, просто не може піти.

Книги — Nasha idea, Artbooks, Видавництво Старого Лева, Stone Publishing, Ранок