Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Іще до того як Багряний Похід та Сріблястий Світанок підняли свою зброю одне проти одного — вони стояли одним міцним фронтом супроти руйнівної сили Скари. «WORLD OF WARCRAFT: СПОПЕЛИТЕЛЬ» — це історія про доленосний розкол і про те, яку ж роль зіграє Добро в становленні Зла!

Іще до того як Багряний Похід та Сріблястий Світанок підняли свою зброю одне проти одного — вони стояли одним міцним фронтом супроти руйнівної сили Скари. «WORLD OF WARCRAFT: СПОПЕЛИТЕЛЬ» — це історія про доленосний розкол і про те, яку ж роль зіграє Добро в становленні Зла!

World of Warcraft. Спопелитель

Моллі Салліван звикла ділитися інтимними подробицями свого життя з мільйонами фоловерів. Самотня матуся, вона збудувала кар’єру на щирих постах про непросте материнство і невдалі побачення. Але якось виклала фотографію свого нареченого Скотта, і була ошелешена його негативною реакцією. Заради їхніх стосунків Моллі погоджується видалити допис і тримати Скотта та його десятирічну доньку якнайдалі від уваги соціальних мереж. Але вже занадто пізно, дехто його впізнав. Лів Барретт упевнена, що Скотт — убивця її сестри, якому багато років тому вдалося уникнути правосуддя і безслідно зникнути. Тепер вона має намір вивести його на чисту воду і нарешті притягнути до відповідальності. Зважаючи на публічність Моллі, вистежити його буде нескладно.

Переклад: Світлана Смілян

Моллі Салліван звикла ділитися інтимними подробицями свого життя з мільйонами фоловерів. Самотня матуся, вона збудувала кар’єру на щирих постах про непросте материнство і невдалі побачення. Але якось виклала фотографію свого нареченого Скотта, і була ошелешена його негативною реакцією. Заради їхніх стосунків Моллі погоджується видалити допис і тримати Скотта та його десятирічну доньку якнайдалі від уваги соціальних мереж. Але вже занадто пізно, дехто його впізнав. Лів Барретт упевнена, що Скотт — убивця її сестри, якому багато років тому вдалося уникнути правосуддя і безслідно зникнути. Тепер вона має намір вивести його на чисту воду і нарешті притягнути до відповідальності. Зважаючи на публічність Моллі, вистежити його буде нескладно.

Переклад: Світлана Смілян

Фоловери

Ця історія про двох молодих чоловіків, колишніх однокласників — випускників елітної школи. Джеймс — успішний бізнесмен і політик, з яким стався нещасний випадок, травма мозку, що позбавила його можливості жити нормальним самостійним життям і зруйнувала мрії. Денні, студенту Кембриджу, пророкували успіх і карколомну карʼєру, однак раптова загибель сестри підкосила його: він почав зазирати в пляшку і втратив усе, чому присвятив молоді роки. У школі вони ніколи не були друзями, проте життя випадково звело їх через багато років. Двоє чоловіків, дві поламані долі, два різні шляхи — вони поєдналися через біду, але разом створили дещо прекрасне: чудову міцну дружбу. Це зворушлива, смілива та сповнена гумору історія про те, як життя дає нам другий шанс і спонукає повірити в ліпше.

Перклад: Ірина Павленко

Ця історія про двох молодих чоловіків, колишніх однокласників — випускників елітної школи. Джеймс — успішний бізнесмен і політик, з яким стався нещасний випадок, травма мозку, що позбавила його можливості жити нормальним самостійним життям і зруйнувала мрії. Денні, студенту Кембриджу, пророкували успіх і карколомну карʼєру, однак раптова загибель сестри підкосила його: він почав зазирати в пляшку і втратив усе, чому присвятив молоді роки. У школі вони ніколи не були друзями, проте життя випадково звело їх через багато років. Двоє чоловіків, дві поламані долі, два різні шляхи — вони поєдналися через біду, але разом створили дещо прекрасне: чудову міцну дружбу. Це зворушлива, смілива та сповнена гумору історія про те, як життя дає нам другий шанс і спонукає повірити в ліпше.

Перклад: Ірина Павленко

Чоловік, якого я, здається, знаю

Покататися човном по Тибру — дитяча мрія Чубатого. Тож роздобувши трохи грошенят, він винаймає човника і з друзяками розкошує на середводді. Раптом у вирі він бачить ластівку, яка не може випростатися і скоро потоне. Підліток відчайдушно кидається у воду, пливе до пташки, аби її врятувати. Минають роки, Чубатий дорослішає, наміряється пошлюбитися, однак потрапляє до в’язниці. По виході з неї життя йому бачиться геть інакше. Як він чинитиме, коли в бистрині Тибру тонутиме його приятель? Чи кинеться стрімголов на порятунок, чи вирішить пройти повз?

Роман «Діти вулиці» (1955) італійського кінорежисера П. П. Пазоліні одразу по виході здобув визнання і розлетівся 100-тисячним тиражем. А за кілька місяців автора звинуватили в поширенні порнографії та розпочали кримінальне провадження. Сам кінорежисер зауважував, що його персонажі «цінують почуття честі, відданості, геройства заради геройства, чуттєвості». 

Вулична шпана, шибеники, босота, ватага відчайдухів, бешкетників, жохів і шибайголів, а ще халамидники, розбишаки й голопузьки — ось хто ці хлопці із нижчих прошарків населення розгромлених війною передмість і околиць величного Рима; вони збирають брухт, цуплять що трапиться, махлюють в картярські ігри на вулицях, навідують повій та інколи продаються й самі.

Покататися човном по Тибру — дитяча мрія Чубатого. Тож роздобувши трохи грошенят, він винаймає човника і з друзяками розкошує на середводді. Раптом у вирі він бачить ластівку, яка не може випростатися і скоро потоне. Підліток відчайдушно кидається у воду, пливе до пташки, аби її врятувати. Минають роки, Чубатий дорослішає, наміряється пошлюбитися, однак потрапляє до в’язниці. По виході з неї життя йому бачиться геть інакше. Як він чинитиме, коли в бистрині Тибру тонутиме його приятель? Чи кинеться стрімголов на порятунок, чи вирішить пройти повз?

Роман «Діти вулиці» (1955) італійського кінорежисера П. П. Пазоліні одразу по виході здобув визнання і розлетівся 100-тисячним тиражем. А за кілька місяців автора звинуватили в поширенні порнографії та розпочали кримінальне провадження. Сам кінорежисер зауважував, що його персонажі «цінують почуття честі, відданості, геройства заради геройства, чуттєвості».

Вулична шпана, шибеники, босота, ватага відчайдухів, бешкетників, жохів і шибайголів, а ще халамидники, розбишаки й голопузьки — ось хто ці хлопці із нижчих прошарків населення розгромлених війною передмість і околиць величного Рима; вони збирають брухт, цуплять що трапиться, махлюють в картярські ігри на вулицях, навідують повій та інколи продаються й самі.

Діти вулиці

«Журавлі відлітають у вирій» — дебютний роман шведської письменниці Ліси Рідсен, відзначений у Швеції численними преміями, зокрема «Книга року-2024». Це зворушлива історія про самотність і старість, про дружбу і віддане кохання. Про мужність і прагнення утримати контроль над власним життям.
Одноманітне життя Бо рідко щось порушує, хіба відвідини працівників соціальної служби. Після переїзду дружини до будинку хворих на деменцію в домі панують порожнеча і смуток. Єдиною розрадою для літнього чоловіка є улюблений пес-компаньйон Сикстен. Проте син хоче віддати Сикстена в притулок для собак. Загроза втрати чотирилапого друга викликає вир емоцій, які змушують Бо згадати своє життя, батьківство та спосіб виявлення любові. А часу, щоб вирішити те, що інколи здається неможливим — порозумітися з сином, лишається у Бо дедалі менше.
Старіння, старість і життя літніх людей — ця тема дражлива, іноді болюча, непопулярна, утім невідворотна для кожного. І ця історія спонукає до роздумів. Чи не варто більше говорити про старість і чи взагалі ми це робимо? І як старіння та його наслідки впливають на нашу самооцінку, наших рідних і людську цінність? Варто наважитися про це міркувати. Адже ми всі до цього прямуємо, бо такий плин життя.

Перекладач - Юлія Максимейко.
Ілюстратор - Sara R. Acedo.

«Журавлі відлітають у вирій» — дебютний роман шведської письменниці Ліси Рідсен, відзначений у Швеції численними преміями, зокрема «Книга року-2024». Це зворушлива історія про самотність і старість, про дружбу і віддане кохання. Про мужність і прагнення утримати контроль над власним життям. 
Одноманітне життя Бо рідко щось порушує, хіба відвідини працівників соціальної служби. Після переїзду дружини до будинку хворих на деменцію в домі панують порожнеча і смуток. Єдиною розрадою для літнього чоловіка є улюблений пес-компаньйон Сикстен. Проте син хоче віддати Сикстена в притулок для собак. Загроза втрати чотирилапого друга викликає вир емоцій, які змушують Бо згадати своє життя, батьківство та спосіб виявлення любові. А часу, щоб вирішити те, що інколи здається неможливим — порозумітися з сином, лишається у Бо дедалі менше. 
Старіння, старість і життя літніх людей — ця тема дражлива, іноді болюча, непопулярна, утім невідворотна для кожного. І ця історія спонукає до роздумів. Чи не варто більше говорити про старість і чи взагалі ми це робимо? І як старіння та його наслідки впливають на нашу самооцінку, наших рідних і людську цінність? Варто наважитися про це міркувати. Адже ми всі до цього прямуємо, бо такий плин життя.

Перекладач - Юлія Максимейко. 
Ілюстратор - Sara R. Acedo.

Журавлі відлітають у вирій

Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і «прикрих баб», та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, — нерідко це виливалося в унікальні історії.
Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор. 
Крім того, Стороженко мав на меті створити «українського Фауста» в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора — хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою.
Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа», «Дороша», «Марка Проклятого» та інші неповторні твори.

Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і «прикрих баб», та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, — нерідко це виливалося в унікальні історії. 
Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор. 
Крім того, Стороженко мав на меті створити «українського Фауста» в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора — хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою. 
Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа», «Дороша», «Марка Проклятого» та інші неповторні твори.

Межигірський дід

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим. 
Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять — дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин... Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам.
Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги», «Смерть» та «Повість без назви...» — останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим. 
Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять — дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин&hellip; Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам. 
Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги», «Смерть» та «Повість без назви&hellip;» — останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.

Сонце сходить

Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. Головна героїня, покоївка Селестіна викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна
не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.

Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. Головна героїня, покоївка Селестіна викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна 
не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.

Щоденник покоївки

Одного дня в квартирі Сімона Лекера, вчителя французької мови в американській школі, поліція знаходить рукопис із заголовком «Зустріч за оголошенням». У ньому викладено детальну оповідку-звіт якогось Бориса про дивну зустріч із деким на ім’я Джин, жінкою чи то чоловіком, з метою протистояння технологічному наступу на свободу людини. Борис має дотримувати інструкцій, щоб виконати перше завдання, однак потрапляє у вир дивних, загадкових і навіть очуднених сюжетів, де минуле й майбутнє існують водночас, доньки виявляються своїми матерями, а манекени заступають людей…
Чи вдасться поліції розгадати закодоване у звіті Бориса, а Борисові впоратись із завданням? І чи в рукописі все до ладу викладено Сімоном, який зник, а його тіла поліція знайти не може?
Лінгвістично-детективний роман «Джин» А. Роба-Ґріє містить патерни «Матриці» Вачовскі, відгомін орвеллівського «1984», втілення на кількох рівнях симулякрів і симуляцій Дерріди та прозору ілюстрацію борхесівської метафори «саду розгалужених стежин».

Одного дня в квартирі Сімона Лекера, вчителя французької мови в американській школі, поліція знаходить рукопис із заголовком «Зустріч за оголошенням». У ньому викладено детальну оповідку-звіт якогось Бориса про дивну зустріч із деким на ім’я Джин, жінкою чи то чоловіком, з метою протистояння технологічному наступу на свободу людини. Борис має дотримувати інструкцій, щоб виконати перше завдання, однак потрапляє у вир дивних, загадкових і навіть очуднених сюжетів, де минуле й майбутнє існують водночас, доньки виявляються своїми матерями, а манекени заступають людей… 
Чи вдасться поліції розгадати закодоване у звіті Бориса, а Борисові впоратись із завданням? І чи в рукописі все до ладу викладено Сімоном, який зник, а його тіла поліція знайти не може? 
Лінгвістично-детективний роман «Джин» А. Роба-Ґріє містить патерни «Матриці» Вачовскі, відгомін орвеллівського «1984», втілення на кількох рівнях симулякрів і симуляцій Дерріди та прозору ілюстрацію борхесівської метафори «саду розгалужених стежин».

Джин, або Червона калюжа на розбитій бруківці

Улітку 793 року мирний острів Ліндісфарн, осердя віри й знань у північній Англії, опиняється в полум’ї. З моря приходять «чорти з півночі» — перші вікінги, що назавжди змінять долю Британії.

Молодий монах Гунлаф, який досі знав лише силу слова і молитви, стає свідком жорстокого нападу, що перетворює його життя на битву між вірою і страхом, духом і мечем. Коли рукописи згорають, а святі місця топчуть дикуни зі зброєю, Гунлаф розуміє: настав час, коли перо вже не захищає. Між чорнилом і кров’ю, Богом і Дияволом, він обирає дорогу воїна — не для слави, а щоб урятувати людяність у світі, що втрачає світло. «Час для мечів» — це епічна історія народження легенди, у якій слово стає зброєю, а віра — найміцнішим клинком.

Атмосферний і напружений роман занурює в ранньосередньовічну Британію — світ туманів, молитов і мечів, де кожен вибір має ціну.

Переклад: Альона Вітязь.

Улітку 793 року мирний острів Ліндісфарн, осердя віри й знань у північній Англії, опиняється в полум’ї. З моря приходять «чорти з півночі» — перші вікінги, що назавжди змінять долю Британії.

Молодий монах Гунлаф, який досі знав лише силу слова і молитви, стає свідком жорстокого нападу, що перетворює його життя на битву між вірою і страхом, духом і мечем. Коли рукописи згорають, а святі місця топчуть дикуни зі зброєю, Гунлаф розуміє: настав час, коли перо вже не захищає. Між чорнилом і кров’ю, Богом і Дияволом, він обирає дорогу воїна — не для слави, а щоб урятувати людяність у світі, що втрачає світло. «Час для мечів» — це епічна історія народження легенди, у якій слово стає зброєю, а віра — найміцнішим клинком.

Атмосферний і напружений роман занурює в ранньосередньовічну Британію — світ туманів, молитов і мечів, де кожен вибір має ціну.

Переклад: Альона Вітязь.

Час мечів

Звичайний бій сніжками у дворі ліцею закінчується для Поля нещастям: відтепер він не відвідуватиме заняття й не бачитиме Даржелоса, яким захоплений до нестями. Зачинившись у кімнаті, разом із сестрою Поль створює химерний світ, де можна правити простором і часом. Сюди притягує Жерара, закоханого в Поля, та юну манекенницю-сироту Аґату. Не зовсім розуміючи всіх правил і тонкощів вигадливої гри, вони смиренно підкоряються встановленому порядку.

Цей світ, сповнений п’янкого трунку втіхи і вигаданий для захисту, поволі перетворюється на пастку, смертельну гру, на кін якої учасники поставили власні життя добровільно.

Роман «Жахливі діти» французького письменника і кінорежисера Жана Кокто за співіснуванням Ероса й Танатоса суголосний «Історії ока» Ж. Батая, а за звучанням долинає до «Шумовиння днів» Б. Віана.

Перекладач - Роман Осадчук.
Ілюстратор - Женя Полосіна.

Звичайний бій сніжками у дворі ліцею закінчується для Поля нещастям: відтепер він не відвідуватиме заняття й не бачитиме Даржелоса, яким захоплений до нестями. Зачинившись у кімнаті, разом із сестрою Поль створює химерний світ, де можна правити простором і часом. Сюди притягує Жерара, закоханого в Поля, та юну манекенницю-сироту Аґату. Не зовсім розуміючи всіх правил і тонкощів вигадливої гри, вони смиренно підкоряються встановленому порядку.

Цей світ, сповнений п’янкого трунку втіхи і вигаданий для захисту, поволі перетворюється на пастку, смертельну гру, на кін якої учасники поставили власні життя добровільно.

Роман «Жахливі діти» французького письменника і кінорежисера Жана Кокто за співіснуванням Ероса й Танатоса суголосний «Історії ока» Ж. Батая, а за звучанням долинає до «Шумовиння днів» Б. Віана.

Перекладач - Роман Осадчук. 
Ілюстратор - Женя Полосіна.

Жахливі діти

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

Південний полюс

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

Поховані в небі

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Нормальні пацани

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Неандерталець

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Заплутане життя

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Війна

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Квант

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Остання дівчина

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Нові Темні Віки. Колапс

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Незліченна кількість найпрекрасніших форм

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

Поля смерті

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Втеча з табору 14

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Книги — Molfar Comics, Бородатий Тамарин, Ще одну сторінку, Урбіно