Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Минуло п’ять місяців відтоді, як Джемма востаннє зазирнула долі у вічі. Поруч з Еваном — Янголом Смерті, що зрікся своєї природи заради кохання — дівчина вперше відчула себе направду щасливою. Проте всім відомо, що Смерть не пробачає порушення правил.

Варто зробити один необережний рух, як на Джемму знову відкрите полювання. Тепер Смерть чатує на неї в тіні, залишивши брудну роботу іншим Янголам. Не замислюючись про ціну свого вчинку, Еван кидає виклик долі, лиш би вберегти кохану. Але чи врятує від краху це їхні стосунки?

Перед коханцями постало фатальне випробування…

Минуло п’ять місяців відтоді, як Джемма востаннє зазирнула долі у вічі. Поруч з Еваном — Янголом Смерті, що зрікся своєї природи заради кохання — дівчина вперше відчула себе направду щасливою. Проте всім відомо, що Смерть не пробачає порушення правил.

Варто зробити один необережний рух, як на Джемму знову відкрите полювання. Тепер Смерть чатує на неї в тіні, залишивши брудну роботу іншим Янголам. Не замислюючись про ціну свого вчинку, Еван кидає виклик долі, лиш би вберегти кохану. Але чи врятує від краху це їхні стосунки?

Перед коханцями постало фатальне випробування…

Обман ночі. Книга друга: Невірність

Одна випадкова зустріч може змінити все. Але часом зовсім не так, як очікувалося.

Вони зустрічаються на безлюдному пляжі маленького міста. Він приїхав дописати роман свого батька, який той не встиг завершити. Вона приїхала відпустити й попрощатися. Знайти сили, щоби повернутися до життя.

Вони відкриваються одне одному, поступово впускають у зранені втратами серця. Але ще не знають, що випадкові зустрічі інколи приносять не лише зміни, а й правду, на яку ніхто не чекав.

«Якби у мене були сигарети» — це історія про пам’ять, прощення і любов, яка більша за біль, яка ніколи не минає. Яка залишається, попри все. Зокрема нагадує: щоб заповнити порожнечу й розсіяти темряву всередині, потрібно багато часу та світла. І людина поруч, яка не відвернеться.

«Якби у мене були сигарети» — це історія про кохання, яке не питає, чи вчасно, чи доречно, чи є для нього місце, а м’яко захоплює і не відпускає.

Одна випадкова зустріч може змінити все. Але часом зовсім не так, як очікувалося.

Вони зустрічаються на безлюдному пляжі маленького міста. Він приїхав дописати роман свого батька, який той не встиг завершити. Вона приїхала відпустити й попрощатися. Знайти сили, щоби повернутися до життя.

Вони відкриваються одне одному, поступово впускають у зранені втратами серця. Але ще не знають, що випадкові зустрічі інколи приносять не лише зміни, а й правду, на яку ніхто не чекав.

«Якби у мене були сигарети» — це історія про пам’ять, прощення і любов, яка більша за біль, яка ніколи не минає. Яка залишається, попри все. Зокрема нагадує: щоб заповнити порожнечу й розсіяти темряву всередині, потрібно багато часу та світла. І людина поруч, яка не відвернеться.

«Якби у мене були сигарети» — це історія про кохання, яке не питає, чи вчасно, чи доречно, чи є для нього місце, а м’яко захоплює і не відпускає.

Якби у мене були сигарети

Енн повертається до рідного міста лише на одне літо — відпочити, упорядкувати думки та навчитися дихати без минулого. Але зустріч із ним не просто руйнує її плани — вона зміщує всі орієнтири, які тримали її життя під контролем.

У минулому — він той, хто був у центрі її світу. А нині — хлопець, який оголює її вразливість і змушує знову відчувати те, що вона давно поховала. Алек неконтрольований і небезпечний. Він уміє ламати та водночас утримувати від падіння. Вона давно навчилася будувати дистанцію й зникати першою. Але з ним це не працює, бо він досі єдиний, хто «бачить її».

Почуття Алека — це крайнощі. Він ранить і повертається, знову й знову руйнуючи їх обох. Їхня близькість залишає сліди, що не стираються. Цього разу між ними не залишається безпечної відстані. Немає жодних меж.

Можливо, між ними просто залежність?

Енн повертається до рідного міста лише на одне літо — відпочити, упорядкувати думки та навчитися дихати без минулого. Але зустріч із ним не просто руйнує її плани — вона зміщує всі орієнтири, які тримали її життя під контролем.

У минулому — він той, хто був у центрі її світу. А нині — хлопець, який оголює її вразливість і змушує знову відчувати те, що вона давно поховала. Алек неконтрольований і небезпечний. Він уміє ламати та водночас утримувати від падіння. Вона давно навчилася будувати дистанцію й зникати першою. Але з ним це не працює, бо він досі єдиний, хто «бачить її».

Почуття Алека — це крайнощі. Він ранить і повертається, знову й знову руйнуючи їх обох. Їхня близькість залишає сліди, що не стираються. Цього разу між ними не залишається безпечної відстані. Немає жодних меж.

Можливо, між ними просто залежність?

Ті, що лишають сліди

> Французька авторка №1 у жанрі нью-едалт <

Минуле повернулося — і цього разу хтось за нього заплатить.

Камелія мріє стати адвокаткою й має пристрасть до нерозкритих злочинів. Коли за таємничих обставин помирає Рорі Кавендіш — хлопець, який колись знущався з неї, — вона бачить шанс не лише розкрити свою першу справу, а й нарешті звести рахунки з минулим. Головний підозрюваний — Лу Макаллістер, найкращий друг Рорі та ще одна людина, яку дівчина воліла б забути.

Утім що глибше Камелія занурюється в розслідування, то очевидніше стає: правда значно небезпечніша, ніж здається.

<blockquote>
Французька авторка №1 у жанрі нью-едалт &lt;
</blockquote>

Минуле повернулося — і цього разу хтось за нього заплатить.

Камелія мріє стати адвокаткою й має пристрасть до нерозкритих злочинів. Коли за таємничих обставин помирає Рорі Кавендіш — хлопець, який колись знущався з неї, — вона бачить шанс не лише розкрити свою першу справу, а й нарешті звести рахунки з минулим. Головний підозрюваний — Лу Макаллістер, найкращий друг Рорі та ще одна людина, яку дівчина воліла б забути.

Утім що глибше Камелія занурюється в розслідування, то очевидніше стає: правда значно небезпечніша, ніж здається.

Пори року. Том 1. Одна осінь, щоб тобі пробачити

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

Південний полюс

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

Поховані в небі

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Нормальні пацани

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Неандерталець

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Заплутане життя

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Війна

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Квант

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Остання дівчина

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Нові Темні Віки. Колапс

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Незліченна кількість найпрекрасніших форм

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

Поля смерті

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Втеча з табору 14

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Перше світло

Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини. Вона першою описала шимпанзе як емоційних істот, здатних підтримувати тривалі стосунки.

«У пошуках надії» — автобіографічна книга, що переносить читача з домівки Ґудолл у Лондоні до тропічних лісів Ґомбе на заході Танзанії й у часи, коли світ дуже мало знав про шимпанзе і ще менше про їхню генетичну спорідненість з людьми. Авторка зі зворушливою щирістю розповідає про незабутній момент, коли маленький шимпанзе вперше ніжно потиснув її руку, про жах від нападу заїрських повстанців на її студентів, про смуток через смерть чоловіка. Після пів століття революційних досліджень Ґудолл переосмислює стосунки між людьми та природою й висловлює віру в те, що попри все, що відбувається з планетою, у нас усе ще є надія.

Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини. Вона першою описала шимпанзе як емоційних істот, здатних підтримувати тривалі стосунки.

«У пошуках надії» — автобіографічна книга, що переносить читача з домівки Ґудолл у Лондоні до тропічних лісів Ґомбе на заході Танзанії й у часи, коли світ дуже мало знав про шимпанзе і ще менше про їхню генетичну спорідненість з людьми. Авторка зі зворушливою щирістю розповідає про незабутній момент, коли маленький шимпанзе вперше ніжно потиснув її руку, про жах від нападу заїрських повстанців на її студентів, про смуток через смерть чоловіка. Після пів століття революційних досліджень Ґудолл переосмислює стосунки між людьми та природою й висловлює віру в те, що попри все, що відбувається з планетою, у нас усе ще є надія.

У пошуках надії

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище. Спираючись на власні дослідження земних океанів, Генд розмірковує про те, що таке життя, які інструменти потрібні для його пошуку, а також — яким воно може бути у тих далеких крижаних світах.

«Океани поза межами Землі» — це захоплива наукова розповідь про те, як поєднання планетознавства, біології й інженерії розширює наше розуміння космосу, океанів і, власне, самого життя.

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище. Спираючись на власні дослідження земних океанів, Генд розмірковує про те, що таке життя, які інструменти потрібні для його пошуку, а також — яким воно може бути у тих далеких крижаних світах.

«Океани поза межами Землі» — це захоплива наукова розповідь про те, як поєднання планетознавства, біології й інженерії розширює наше розуміння космосу, океанів і, власне, самого життя.

Океани поза межами Землі

Чи існують іншопланетяни? Майже напевно, так. Ба більше — населених світів цілком може бути багато, адже Всесвіт нескінченний, а в нескінченному Всесвіті абсолютно все, зокрема й життя, не лише можливе, але й неминуче.

Джон Вілліс, канадський астроном і популяризатор науки, розмірковує про те, де може ховатися позаземне життя і як його шукати. Спираючись на класичні роботи з астробіології, аналізуючи новітні відкриття, зроблені телескопом «Кеплер», марсоходом «К’юріосіті» та зондом «Нові горизонти», Віл­ліс досліджує перспективи виявлення життя у нашій галактиці. Він пропонує зазирнути під льодяні шапки Марса, запрошує поринути в підповерхневі океани Європи та Енцелада, заохочує уявити альтернативну хімію, що могла би стати основою життя на супутнику Сатурна Титані, а також зважує шанси відшукати «другу Землю» серед мільярдів екзопланет за межами Сонячної системи.

«Усі ці світи ваші» — це ґрунтовна книга, яка охоплює все, що на сьогодні відомо науці про пошуки іншопланетного життя.

Чи існують іншопланетяни? Майже напевно, так. Ба більше — населених світів цілком може бути багато, адже Всесвіт нескінченний, а в нескінченному Всесвіті абсолютно все, зокрема й життя, не лише можливе, але й неминуче.

Джон Вілліс, канадський астроном і популяризатор науки, розмірковує про те, де може ховатися позаземне життя і як його шукати. Спираючись на класичні роботи з астробіології, аналізуючи новітні відкриття, зроблені телескопом «Кеплер», марсоходом «К’юріосіті» та зондом «Нові горизонти», Віл­ліс досліджує перспективи виявлення життя у нашій галактиці. Він пропонує зазирнути під льодяні шапки Марса, запрошує поринути в підповерхневі океани Європи та Енцелада, заохочує уявити альтернативну хімію, що могла би стати основою життя на супутнику Сатурна Титані, а також зважує шанси відшукати «другу Землю» серед мільярдів екзопланет за межами Сонячної системи.

«Усі ці світи ваші» — це ґрунтовна книга, яка охоплює все, що на сьогодні відомо науці про пошуки іншопланетного життя.

Усі ці світи ваші

Чому ми старіємо? Чи правда, що більшість бактерій нешкідливі? Яка користь із мертвого восьминога у нічному клубі? Макс Кідрук відповідає на ці та інші запитання у своїй новій книзі.

«Теорія неймовірності» створена на основі сценаріїв однойменного науково-популярного радіоблогу, випуски якого виходили в ефірі «Українського Радіо» у другій половині 2021-го. Книга містить сімдесят історій, які розвінчують розповсюджені міфи, а також пояснюють різноманітні технології, події та явища з погляду науки. Якими насправді були тиранозаври, чому не варто будувати сонячні електростанції в Сахарі, чи існують додаткові просторові виміри тощо. Всі ці історії прості та лаконічні, й водночас — вони вражають. Кожна відкриває щось нове — неймовірне та захопливе. Щось таке, чим можна похизуватися на побаченні або ж обговорити з друзями.

Чому ми старіємо? Чи правда, що більшість бактерій нешкідливі? Яка користь із мертвого восьминога у нічному клубі? Макс Кідрук відповідає на ці та інші запитання у своїй новій книзі.

«Теорія неймовірності» створена на основі сценаріїв однойменного науково-популярного радіоблогу, випуски якого виходили в ефірі «Українського Радіо» у другій половині 2021-го. Книга містить сімдесят історій, які розвінчують розповсюджені міфи, а також пояснюють різноманітні технології, події та явища з погляду науки. Якими насправді були тиранозаври, чому не варто будувати сонячні електростанції в Сахарі, чи існують додаткові просторові виміри тощо. Всі ці історії прості та лаконічні, й водночас — вони вражають. Кожна відкриває щось нове — неймовірне та захопливе. Щось таке, чим можна похизуватися на побаченні або ж обговорити з друзями.

Теорія неймовірності

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

У книзі «Динозаври. Новий погляд» провідний світовий палеонтолог, професор Брістольського університету, Майкл Джеймс Бентон розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого в книзі розповідається про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку. Розповідь Бентона доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу.

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

У книзі «Динозаври. Новий погляд» провідний світовий палеонтолог, професор Брістольського університету, Майкл Джеймс Бентон розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого в книзі розповідається про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку. Розповідь Бентона доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу.

Динозаври. Новий погляд

Від доленосної розмови на сходах минуло кілька місяців. За цей час Таїчі та Кохей мали змогу як слід обміркувати власні почуття й вирішити, як чинити далі. Проте, замість очікуваної відлиги в стосунках, хлопці й далі продовжують уникати один одного, що привертає увагу навіть їхніх друзів. Саме вони й підштовхують Таїчі зробити перший крок назустріч Кохею, утім…

Попереду вже чатує нова перешкода! Мая Окамі — рішуча абітурієнтка, яка, так само як і Суґіхара, має порушення слуху. Здається, вона горить ідеєю уберегти любого семпая від усіх негараздів цього світу, і Таїчі, на її думку, — якраз один із них. Не вміє вести нотатки, безперервно репетує і безцеремонно влізає в чужий особистий простір. Дівчина не злюбила Саґаву з першого погляду й не забуває нагадувати йому про це за першої-ліпшої нагоди.

Розриваючись між почуттям боргу та власними амбіціями, Таїчі шукатиме спосіб урятувати їхню дружбу. Утім, страх, що Мая з легкістю замінить його в житті Суґіхари, не полишатиме ні на мить. Чи дозволить юнак цьому статися? Невже червону нитку долі, що пов’язала їх із Кохеєм, так легко розірвати?

Від доленосної розмови на сходах минуло кілька місяців. За цей час Таїчі та Кохей мали змогу як слід обміркувати власні почуття й вирішити, як чинити далі. Проте, замість очікуваної відлиги в стосунках, хлопці й далі продовжують уникати один одного, що привертає увагу навіть їхніх друзів. Саме вони й підштовхують Таїчі зробити перший крок назустріч Кохею, утім…

Попереду вже чатує нова перешкода! Мая Окамі — рішуча абітурієнтка, яка, так само як і Суґіхара, має порушення слуху. Здається, вона горить ідеєю уберегти любого семпая від усіх негараздів цього світу, і Таїчі, на її думку, — якраз один із них. Не вміє вести нотатки, безперервно репетує і безцеремонно влізає в чужий особистий простір. Дівчина не злюбила Саґаву з першого погляду й не забуває нагадувати йому про це за першої-ліпшої нагоди.

Розриваючись між почуттям боргу та власними амбіціями, Таїчі шукатиме спосіб урятувати їхню дружбу. Утім, страх, що Мая з легкістю замінить його в житті Суґіхари, не полишатиме ні на мить. Чи дозволить юнак цьому статися? Невже червону нитку долі, що пов’язала їх із Кохеєм, так легко розірвати?

Я чую сонячне проміння, Том 2

Робота закінчується, починається кохання! Навіть на робочому місці!

Професійні суперечки, кумедні непорозуміння й бентежливі моменти наповнюють мінливу офісну буденність.

Це історія про любов, що несподівано проростає посеред звичного й упорядкованого життя та, хто б міг подумати, миттю стає найважливішою його частиною.