Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Наша планета — збіса небезпечне місце. Й була такою впродовж усієї історії.

Будьмо відверті — стикнувшись із динозавром розміром з локомотив чи потрапивши під удар десятикілометрового астероїда, шанси вижити в людини незначні. І все ж вони не нульові. Особливо якщо знати, куди бігти та за що хапатися.

У кожному розділі своєї книжки Коді Кессіді досліджує, як уникнути найстрашніших загроз і врятуватися від найбільших катастроф у світовій історії. Що слід робити, аби вціліти під час виверження Везувію, не стати жертвою бубонної чуми, пережити падіння Константинополя й не потонути разом із «Титаніком». Уміло поєднуючи гумор, історію та науку, Кессіді надає детальні рекомендації для успішного виживання — від того, наскільки швидко треба бігти, щоб випередити тиранозавра, до того, яку статуру краще мати, щоб не померти з голоду, зимуючи в горах на Дикому Заході.

«Вижити» — це незвична й цікава розповідь про п’ятнадцять найбільш катастрофічних подій в історії Землі, яка дає читачеві змогу краще пізнати кожну її епоху.

Наша планета — збіса небезпечне місце. Й була такою впродовж усієї історії.

Будьмо відверті — стикнувшись із динозавром розміром з локомотив чи потрапивши під удар десятикілометрового астероїда, шанси вижити в людини незначні. І все ж вони не нульові. Особливо якщо знати, куди бігти та за що хапатися.

У кожному розділі своєї книжки Коді Кессіді досліджує, як уникнути найстрашніших загроз і врятуватися від найбільших катастроф у світовій історії. Що слід робити, аби вціліти під час виверження Везувію, не стати жертвою бубонної чуми, пережити падіння Константинополя й не потонути разом із «Титаніком». Уміло поєднуючи гумор, історію та науку, Кессіді надає детальні рекомендації для успішного виживання — від того, наскільки швидко треба бігти, щоб випередити тиранозавра, до того, яку статуру краще мати, щоб не померти з голоду, зимуючи в горах на Дикому Заході.

«Вижити» — це незвична й цікава розповідь про п’ятнадцять найбільш катастрофічних подій в історії Землі, яка дає читачеві змогу краще пізнати кожну її епоху.

Вижити

Чи ми самі у космосі? Люди ламали голову над цим запитанням упродовж тисячоліть, і ми нарешті маємо технології, щоб отримати відповідь. Здавалося б, вона мусить бути простою: так або ні. Та щойно ми беремося за пошуки, стає зрозуміло, що все набагато складніше. Як розпізнати життя на космічних відстанях? І що таке життя взагалі?

Засновниця Інституту Карла Сагана в Корнельському університеті, астрофізикиня Ліза Калтенеґґер зібрала команду вчених різних галузей із метою розробити універсальний інструментарій для пошуку придатних для життя світів за межами Сонячної системи. У своїй книжці вона демонструє, як можна використати нашу рідну Землю в якості Розетського каменя й у такий спосіб зробити пошук більш предметним. Із заразливим ентузіазмом Калтенеґґер описує найдивовижніші з нещодавно відкритих екзопланет — планети, вкриті океанами лави, самотні мандрівниці, загублені у космосі, водяні гіганти, в небі яких сяють декілька сонць. Імовірність, що на якомусь із цих світів буяє життя, — чимала. Просто зараз їхні мешканці можуть дивитися в наш бік, замислюючись над тим самим запитанням: а що як ми не одні? Й Ліза Калтенеґґер указує нам шлях, як ці світи відшукати.

Чи ми самі у космосі? Люди ламали голову над цим запитанням упродовж тисячоліть, і ми нарешті маємо технології, щоб отримати відповідь. Здавалося б, вона мусить бути простою: так або ні. Та щойно ми беремося за пошуки, стає зрозуміло, що все набагато складніше. Як розпізнати життя на космічних відстанях? І що таке життя взагалі?

Засновниця Інституту Карла Сагана в Корнельському університеті, астрофізикиня Ліза Калтенеґґер зібрала команду вчених різних галузей із метою розробити універсальний інструментарій для пошуку придатних для життя світів за межами Сонячної системи. У своїй книжці вона демонструє, як можна використати нашу рідну Землю в якості Розетського каменя й у такий спосіб зробити пошук більш предметним. Із заразливим ентузіазмом Калтенеґґер описує найдивовижніші з нещодавно відкритих екзопланет — планети, вкриті океанами лави, самотні мандрівниці, загублені у космосі, водяні гіганти, в небі яких сяють декілька сонць. Імовірність, що на якомусь із цих світів буяє життя, — чимала. Просто зараз їхні мешканці можуть дивитися в наш бік, замислюючись над тим самим запитанням: а що як ми не одні? Й Ліза Калтенеґґер указує нам шлях, як ці світи відшукати.

Екзопланети

20 травня 1969-го з будівлі для складання космічних апаратів на острові Мерріт викотили найбільшу з будь-коли створених ракет — надважкий носій «Сатурн 5» заввишки в 30 поверхів, із пілотованим кораблем «Аполлон» на верхівці. Уся система налічувала 6 мільйонів деталей, тобто навіть за надійності в 99,9 % із ладу могли вийти до 6000 з них. На мисі Канаверал неподалік зібрався мільйон глядачів, ще близько мільярда спостерігали за запуском по телевізору, і нарешті о 9:32 ранку ракета здійнялася в небо, відправивши трьох астронавтів — Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза — у першу подорож на Місяць.

Опрацювавши численні інтерв’ю, 23 тисячі сторінок свідчень очевидців, а також розсекречені документи ЦРУ про космічні перегони, американський історик Крейґ Нельсон пропонує найвичерпнішу на сьогодні розповідь про цю місію. «Аполлон 11» — це сповнена драматизму хроніка одного з найвеличніших звершень в історії людства, що розкриває історичні, культурні та наукові передумови, які зробили таке звершення можливим. Це книжка, яка спонукає пишатися тим, на що здатна людина, попри майже нездоланні перешкоди.

Бестселер за версією New York Times.

20 травня 1969-го з будівлі для складання космічних апаратів на острові Мерріт викотили найбільшу з будь-коли створених ракет — надважкий носій «Сатурн 5» заввишки в 30 поверхів, із пілотованим кораблем «Аполлон» на верхівці. Уся система налічувала 6 мільйонів деталей, тобто навіть за надійності в 99,9 % із ладу могли вийти до 6000 з них. На мисі Канаверал неподалік зібрався мільйон глядачів, ще близько мільярда спостерігали за запуском по телевізору, і нарешті о 9:32 ранку ракета здійнялася в небо, відправивши трьох астронавтів — Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза — у першу подорож на Місяць.

Опрацювавши численні інтерв’ю, 23 тисячі сторінок свідчень очевидців, а також розсекречені документи ЦРУ про космічні перегони, американський історик Крейґ Нельсон пропонує найвичерпнішу на сьогодні розповідь про цю місію. «Аполлон 11» — це сповнена драматизму хроніка одного з найвеличніших звершень в історії людства, що розкриває історичні, культурні та наукові передумови, які зробили таке звершення можливим. Це книжка, яка спонукає пишатися тим, на що здатна людина, попри майже нездоланні перешкоди.

Бестселер за версією New York Times.

Аполлон 11

Уявіть себе в крейдовому періоді. Сонячний день у Гелл-Крік 66 мільйонів років тому. Трицератопс пасеться на узліссі. Самець овіраптора мостить гніздо у високій траві. Дитинчата анкілозавра бавляться булавою на кінці материного хвоста. За лічені години все тут буде стерто з лиця землі. Пишну зелень поглине вогонь. Нищівний катаклізм скине з еволюційного трону ті-рекса, а разом із ним — усіх інших непташиних динозаврів, незалежно від їхнього розміру, раціону чи тілобудови.

Просто вони цього ще не знають.

Причиною катастрофи стане десятикілометровий астероїд, який вріжеться в Землю й зумовить вимирання 75 % тогочасних видів рослин і тварин. У своїй книзі Райлі Блек розповідає, що відбувалося в дні, роки, століття та мільйони років після зіткнення, з дивовижною точністю відтворюючи занепад епохи динозаврів. Того жахливого дня життя на земній кулі зазнало удару, і в той же час цей удар створив нові еволюційні можливості для істот, що вціліли, й заклав підґрунтя для нового світу, який ми спостерігаємо зараз.

Уявіть себе в крейдовому періоді. Сонячний день у Гелл-Крік 66 мільйонів років тому. Трицератопс пасеться на узліссі. Самець овіраптора мостить гніздо у високій траві. Дитинчата анкілозавра бавляться булавою на кінці материного хвоста. За лічені години все тут буде стерто з лиця землі. Пишну зелень поглине вогонь. Нищівний катаклізм скине з еволюційного трону ті-рекса, а разом із ним — усіх інших непташиних динозаврів, незалежно від їхнього розміру, раціону чи тілобудови.

Просто вони цього ще не знають.

Причиною катастрофи стане десятикілометровий астероїд, який вріжеться в Землю й зумовить вимирання 75 % тогочасних видів рослин і тварин. У своїй книзі Райлі Блек розповідає, що відбувалося в дні, роки, століття та мільйони років після зіткнення, з дивовижною точністю відтворюючи занепад епохи динозаврів. Того жахливого дня життя на земній кулі зазнало удару, і в той же час цей удар створив нові еволюційні можливості для істот, що вціліли, й заклав підґрунтя для нового світу, який ми спостерігаємо зараз.

Динозаври. Останні дні

«Найсмішніша наукова письменниця Америки» розповідає незручну правду про космічні подорожі та життя без гравітації. Їжа, сон, стрес, карантини, труднощі психологічної адаптації — словом, усе, про що ви не прочитаєте у глянцевих репортажах про підкорення космосу.

«Пакуємося на Марс» — це дотепна розповідь‑розслідування на основі численних інтерв’ю з інженерами, медиками й астронавтами. Роуч не оминає кумедні та незручні теми — наприклад, як сходити в туалет у космосі чи як у невагомості змінюється відчуття смаку, — показуючи, наскільки складно забезпечити життєдіяльність людини у майже повному вакуумі. Ця книжка — справжній скарб для допитливих; веселий, інформативний і часом зворушливий портрет того, що насправді означає підготувати людство до життя поза межами планети.

«Найсмішніша наукова письменниця Америки» розповідає незручну правду про космічні подорожі та життя без гравітації. Їжа, сон, стрес, карантини, труднощі психологічної адаптації — словом, усе, про що ви не прочитаєте у глянцевих репортажах про підкорення космосу.

«Пакуємося на Марс» — це дотепна розповідь‑розслідування на основі численних інтерв’ю з інженерами, медиками й астронавтами. Роуч не оминає кумедні та незручні теми — наприклад, як сходити в туалет у космосі чи як у невагомості змінюється відчуття смаку, — показуючи, наскільки складно забезпечити життєдіяльність людини у майже повному вакуумі. Ця книжка — справжній скарб для допитливих; веселий, інформативний і часом зворушливий портрет того, що насправді означає підготувати людство до життя поза межами планети.

Пакуємося на Марс

«Дивовижна безодня» — прониклива й ґрунтовна книжка про життя в океанічних глибинах. Гелен Скейлз, морська біологиня та популяризаторка науки, запрошує читача на екскурсію найглибшими шарами океану. Поєднуючи наукову точність із поетичною образністю, вона розповідає про істот, які достоту зійшли з картин Ієроніма Босха — полум’яних багатощетинкових червів, гігантських кальмарів, біолюмінесцентних риб, — а також про дивовижні адаптації, які вони розвинули, щоб виживати за надвисокого тиску та цілковитої темряви. Скейлз розкриває крихкість глибоководних екосистем і пропонує вичерпне розуміння ціни, яку нам доведеться заплатити, коли продовжимо їх бездумно руйнувати. Її книжка є одночасно й одкровенням, й закликом зберегти цей неосяжний невидимий світ.

«Дивовижна безодня» — прониклива й ґрунтовна книжка про життя в океанічних глибинах. Гелен Скейлз, морська біологиня та популяризаторка науки, запрошує читача на екскурсію найглибшими шарами океану. Поєднуючи наукову точність із поетичною образністю, вона розповідає про істот, які достоту зійшли з картин Ієроніма Босха — полум’яних багатощетинкових червів, гігантських кальмарів, біолюмінесцентних риб, — а також про дивовижні адаптації, які вони розвинули, щоб виживати за надвисокого тиску та цілковитої темряви. Скейлз розкриває крихкість глибоководних екосистем і пропонує вичерпне розуміння ціни, яку нам доведеться заплатити, коли продовжимо їх бездумно руйнувати. Її книжка є одночасно й одкровенням, й закликом зберегти цей неосяжний невидимий світ.

Дивовижна безодня

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.

Верхи на шатлі

2141 рік.

Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.

Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

2141 рік.

Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.

Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

Нові Темні Віки. Колонія

«Книжка, яку я [не] писала» — це історія, написана на письменницькому курсі «Method Writing». Короткі тексти один за одним об'єдналися у єдине ціле. Історія повністю вигадана, за винятком назви села Коломійці та адрес і закладів у місті Дніпро.

Це історія про Майю, котра хоче навчитися писати так, щоб її видавали. Але Майї спершу треба знайти себе і свій голос. Хіба не класика? Це історія про дорослішання дорослих людей, про батьків, родину, друзів і зовсім трішки про кохання. Це історія, у якій примітки мають значення.

Вона смішна й не смішна водночас. Але більше таки смішна.

«Книжка, яку я [не] писала» — це історія, написана на письменницькому курсі «Method Writing». Короткі тексти один за одним об&rsquo;єдналися у єдине ціле. Історія повністю вигадана, за винятком назви села Коломійці та адрес і закладів у місті Дніпро.

Це історія про Майю, котра хоче навчитися писати так, щоб її видавали. Але Майї спершу треба знайти себе і свій голос. Хіба не класика? Це історія про дорослішання дорослих людей, про батьків, родину, друзів і зовсім трішки про кохання. Це історія, у якій примітки мають значення.

Вона смішна й не смішна водночас. Але більше таки смішна.

Книжка, яку я [не] писала

Два головні правила японського стилю малюнків каваї — милота і простота. У цій книжці відома художниця Анжела Нґуєн навчить вас, як звичайні фігури — кола, трикутники, квадрати, прямокутники — перетворити на оригінальні смаколики з тваринками. Всі техніки дуже прості і докладно пояснені на яскравих прикладах, тому навіть не сумнівайтеся: ваші кулінарно-художні шедеври вийдуть досконало мімімішними. Суші-котики, попкорн з вушками або желейні ведмедики — обирайте будь-що на свій смак або створюйте власне меню у стилі каваї.

Два головні правила японського стилю малюнків каваї — милота і простота. У цій книжці відома художниця Анжела Нґуєн навчить вас, як звичайні фігури — кола, трикутники, квадрати, прямокутники — перетворити на оригінальні смаколики з тваринками. Всі техніки дуже прості і докладно пояснені на яскравих прикладах, тому навіть не сумнівайтеся: ваші кулінарно-художні шедеври вийдуть досконало мімімішними. Суші-котики, попкорн з вушками або желейні ведмедики — обирайте будь-що на свій смак або створюйте власне меню у стилі каваї.

Каваї. Смаколики

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам'яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам&rsquo;яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Спалення книг. Історія навмисного нищення знань

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

Південний полюс

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чхірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чхірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

Поховані в небі

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Наприкінці 50-х у США виникла нова професія — астронавт, і першими її представниками стали семеро військових льотчиків: Ал Шепард, Ґас Ґріссом, Джон Ґленн, Скотт Карпентер, Воллі Шірра, Ґордон Купер та Дік Слейтон. У квітні 1959-го вони ще нічим не відзначилися, лише з’явилися на пресконференції НАСА, а їх умить прозвали найбільшими відчайдухами Америки.

«Нормальні пацани» — історія цих чоловіків, від випробувальних польотів над пустелею Мохаве до підкорення космосу. Том Вулф змальовує перші найдраматичніші роки американської космічної програми, коли кожен запуск міг або вбити, або зробити астронавтів безсмертними, зосереджуючись не на технічних аспектах, а на особистих історіях «першої сімки» та їхніх дружин.

Книжка Вулфа надихнула ціле покоління майбутніх астронавтів і вважається однією з найкращих серед усіх, коли-небудь написаних про космічні мандрівки.

Нормальні пацани

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році.

У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Українською «Неандерталець» друкується вперше.

Неандерталець

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Заплутане життя

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Нова книжка Боба Вудворда, дворазового лауреата Пулітцерівської премії та найавторитетнішого політичного журналіста сучасності, розкриває залаштункову історію трьох великих конфліктів: російського вторгнення до України, кривавої бійні на Близькому Сході й боротьби за американське президентство.

Неперевершений майстер інсайдерського репортажу, Вудворд проводить читача заплутаними лабіринтами американської політики, розповідаючи про перемовини адміністрації Байдена з прем’єр-міністром Нетаньягу та президентом Зеленським, про одержимість Трампа поверненням на політичний Олімп і несподіване висування віцепрезидентки Гарріс як кандидатки від Демократичної партії на президентських виборах. Стримування Путіна в Україні, намагання залагодити конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, внутрішньопартійна ворожнеча — Вудворд розкриває надзвичайну складність ухвалення рішень, коли результатом може стати швидке сповзання до Третьої світової.

«Війна» — це болісна, страшна й водночас захоплива розповідь про один із найбурхливіших періодів у історії США, що пропонує витверезне розуміння того, як американські політичні інтриги впливають на Україну та її здатність опиратися російській агресії.

Найкраща книжка 2024 року за версією агенції Associated Press, журналу Newsweek і мережі радіостанцій NPR.

Війна

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Квант

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Остання дівчина

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Нові Темні Віки. Колапс

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Незліченна кількість найпрекрасніших форм

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

Поля смерті

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Втеча з табору 14

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Книги — Бородатий Тамарин, Видавничий Дім «Орландо», ЖОРЖ, Ранок