Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Наша планета — збіса небезпечне місце. Й була такою впродовж усієї історії.

Будьмо відверті — стикнувшись із динозавром розміром з локомотив чи потрапивши під удар десятикілометрового астероїда, шанси вижити в людини незначні. І все ж вони не нульові. Особливо якщо знати, куди бігти та за що хапатися.

У кожному розділі своєї книжки Коді Кессіді досліджує, як уникнути найстрашніших загроз і врятуватися від найбільших катастроф у світовій історії. Що слід робити, аби вціліти під час виверження Везувію, не стати жертвою бубонної чуми, пережити падіння Константинополя й не потонути разом із «Титаніком». Уміло поєднуючи гумор, історію та науку, Кессіді надає детальні рекомендації для успішного виживання — від того, наскільки швидко треба бігти, щоб випередити тиранозавра, до того, яку статуру краще мати, щоб не померти з голоду, зимуючи в горах на Дикому Заході.

«Вижити» — це незвична й цікава розповідь про п’ятнадцять найбільш катастрофічних подій в історії Землі, яка дає читачеві змогу краще пізнати кожну її епоху.

Наша планета — збіса небезпечне місце. Й була такою впродовж усієї історії.

Будьмо відверті — стикнувшись із динозавром розміром з локомотив чи потрапивши під удар десятикілометрового астероїда, шанси вижити в людини незначні. І все ж вони не нульові. Особливо якщо знати, куди бігти та за що хапатися.

У кожному розділі своєї книжки Коді Кессіді досліджує, як уникнути найстрашніших загроз і врятуватися від найбільших катастроф у світовій історії. Що слід робити, аби вціліти під час виверження Везувію, не стати жертвою бубонної чуми, пережити падіння Константинополя й не потонути разом із «Титаніком». Уміло поєднуючи гумор, історію та науку, Кессіді надає детальні рекомендації для успішного виживання — від того, наскільки швидко треба бігти, щоб випередити тиранозавра, до того, яку статуру краще мати, щоб не померти з голоду, зимуючи в горах на Дикому Заході.

«Вижити» — це незвична й цікава розповідь про п’ятнадцять найбільш катастрофічних подій в історії Землі, яка дає читачеві змогу краще пізнати кожну її епоху.

Вижити

Чи ми самі у космосі? Люди ламали голову над цим запитанням упродовж тисячоліть, і ми нарешті маємо технології, щоб отримати відповідь. Здавалося б, вона мусить бути простою: так або ні. Та щойно ми беремося за пошуки, стає зрозуміло, що все набагато складніше. Як розпізнати життя на космічних відстанях? І що таке життя взагалі?

Засновниця Інституту Карла Сагана в Корнельському університеті, астрофізикиня Ліза Калтенеґґер зібрала команду вчених різних галузей із метою розробити універсальний інструментарій для пошуку придатних для життя світів за межами Сонячної системи. У своїй книжці вона демонструє, як можна використати нашу рідну Землю в якості Розетського каменя й у такий спосіб зробити пошук більш предметним. Із заразливим ентузіазмом Калтенеґґер описує найдивовижніші з нещодавно відкритих екзопланет — планети, вкриті океанами лави, самотні мандрівниці, загублені у космосі, водяні гіганти, в небі яких сяють декілька сонць. Імовірність, що на якомусь із цих світів буяє життя, — чимала. Просто зараз їхні мешканці можуть дивитися в наш бік, замислюючись над тим самим запитанням: а що як ми не одні? Й Ліза Калтенеґґер указує нам шлях, як ці світи відшукати.

Чи ми самі у космосі? Люди ламали голову над цим запитанням упродовж тисячоліть, і ми нарешті маємо технології, щоб отримати відповідь. Здавалося б, вона мусить бути простою: так або ні. Та щойно ми беремося за пошуки, стає зрозуміло, що все набагато складніше. Як розпізнати життя на космічних відстанях? І що таке життя взагалі?

Засновниця Інституту Карла Сагана в Корнельському університеті, астрофізикиня Ліза Калтенеґґер зібрала команду вчених різних галузей із метою розробити універсальний інструментарій для пошуку придатних для життя світів за межами Сонячної системи. У своїй книжці вона демонструє, як можна використати нашу рідну Землю в якості Розетського каменя й у такий спосіб зробити пошук більш предметним. Із заразливим ентузіазмом Калтенеґґер описує найдивовижніші з нещодавно відкритих екзопланет — планети, вкриті океанами лави, самотні мандрівниці, загублені у космосі, водяні гіганти, в небі яких сяють декілька сонць. Імовірність, що на якомусь із цих світів буяє життя, — чимала. Просто зараз їхні мешканці можуть дивитися в наш бік, замислюючись над тим самим запитанням: а що як ми не одні? Й Ліза Калтенеґґер указує нам шлях, як ці світи відшукати.

Екзопланети

20 травня 1969-го з будівлі для складання космічних апаратів на острові Мерріт викотили найбільшу з будь-коли створених ракет — надважкий носій «Сатурн 5» заввишки в 30 поверхів, із пілотованим кораблем «Аполлон» на верхівці. Уся система налічувала 6 мільйонів деталей, тобто навіть за надійності в 99,9 % із ладу могли вийти до 6000 з них. На мисі Канаверал неподалік зібрався мільйон глядачів, ще близько мільярда спостерігали за запуском по телевізору, і нарешті о 9:32 ранку ракета здійнялася в небо, відправивши трьох астронавтів — Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза — у першу подорож на Місяць.

Опрацювавши численні інтерв’ю, 23 тисячі сторінок свідчень очевидців, а також розсекречені документи ЦРУ про космічні перегони, американський історик Крейґ Нельсон пропонує найвичерпнішу на сьогодні розповідь про цю місію. «Аполлон 11» — це сповнена драматизму хроніка одного з найвеличніших звершень в історії людства, що розкриває історичні, культурні та наукові передумови, які зробили таке звершення можливим. Це книжка, яка спонукає пишатися тим, на що здатна людина, попри майже нездоланні перешкоди.

Бестселер за версією New York Times.

20 травня 1969-го з будівлі для складання космічних апаратів на острові Мерріт викотили найбільшу з будь-коли створених ракет — надважкий носій «Сатурн 5» заввишки в 30 поверхів, із пілотованим кораблем «Аполлон» на верхівці. Уся система налічувала 6 мільйонів деталей, тобто навіть за надійності в 99,9 % із ладу могли вийти до 6000 з них. На мисі Канаверал неподалік зібрався мільйон глядачів, ще близько мільярда спостерігали за запуском по телевізору, і нарешті о 9:32 ранку ракета здійнялася в небо, відправивши трьох астронавтів — Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза — у першу подорож на Місяць.

Опрацювавши численні інтерв’ю, 23 тисячі сторінок свідчень очевидців, а також розсекречені документи ЦРУ про космічні перегони, американський історик Крейґ Нельсон пропонує найвичерпнішу на сьогодні розповідь про цю місію. «Аполлон 11» — це сповнена драматизму хроніка одного з найвеличніших звершень в історії людства, що розкриває історичні, культурні та наукові передумови, які зробили таке звершення можливим. Це книжка, яка спонукає пишатися тим, на що здатна людина, попри майже нездоланні перешкоди.

Бестселер за версією New York Times.

Аполлон 11

Уявіть себе в крейдовому періоді. Сонячний день у Гелл-Крік 66 мільйонів років тому. Трицератопс пасеться на узліссі. Самець овіраптора мостить гніздо у високій траві. Дитинчата анкілозавра бавляться булавою на кінці материного хвоста. За лічені години все тут буде стерто з лиця землі. Пишну зелень поглине вогонь. Нищівний катаклізм скине з еволюційного трону ті-рекса, а разом із ним — усіх інших непташиних динозаврів, незалежно від їхнього розміру, раціону чи тілобудови.

Просто вони цього ще не знають.

Причиною катастрофи стане десятикілометровий астероїд, який вріжеться в Землю й зумовить вимирання 75 % тогочасних видів рослин і тварин. У своїй книзі Райлі Блек розповідає, що відбувалося в дні, роки, століття та мільйони років після зіткнення, з дивовижною точністю відтворюючи занепад епохи динозаврів. Того жахливого дня життя на земній кулі зазнало удару, і в той же час цей удар створив нові еволюційні можливості для істот, що вціліли, й заклав підґрунтя для нового світу, який ми спостерігаємо зараз.

Уявіть себе в крейдовому періоді. Сонячний день у Гелл-Крік 66 мільйонів років тому. Трицератопс пасеться на узліссі. Самець овіраптора мостить гніздо у високій траві. Дитинчата анкілозавра бавляться булавою на кінці материного хвоста. За лічені години все тут буде стерто з лиця землі. Пишну зелень поглине вогонь. Нищівний катаклізм скине з еволюційного трону ті-рекса, а разом із ним — усіх інших непташиних динозаврів, незалежно від їхнього розміру, раціону чи тілобудови.

Просто вони цього ще не знають.

Причиною катастрофи стане десятикілометровий астероїд, який вріжеться в Землю й зумовить вимирання 75 % тогочасних видів рослин і тварин. У своїй книзі Райлі Блек розповідає, що відбувалося в дні, роки, століття та мільйони років після зіткнення, з дивовижною точністю відтворюючи занепад епохи динозаврів. Того жахливого дня життя на земній кулі зазнало удару, і в той же час цей удар створив нові еволюційні можливості для істот, що вціліли, й заклав підґрунтя для нового світу, який ми спостерігаємо зараз.

Динозаври. Останні дні

«Найсмішніша наукова письменниця Америки» розповідає незручну правду про космічні подорожі та життя без гравітації. Їжа, сон, стрес, карантини, труднощі психологічної адаптації — словом, усе, про що ви не прочитаєте у глянцевих репортажах про підкорення космосу.

«Пакуємося на Марс» — це дотепна розповідь‑розслідування на основі численних інтерв’ю з інженерами, медиками й астронавтами. Роуч не оминає кумедні та незручні теми — наприклад, як сходити в туалет у космосі чи як у невагомості змінюється відчуття смаку, — показуючи, наскільки складно забезпечити життєдіяльність людини у майже повному вакуумі. Ця книжка — справжній скарб для допитливих; веселий, інформативний і часом зворушливий портрет того, що насправді означає підготувати людство до життя поза межами планети.

«Найсмішніша наукова письменниця Америки» розповідає незручну правду про космічні подорожі та життя без гравітації. Їжа, сон, стрес, карантини, труднощі психологічної адаптації — словом, усе, про що ви не прочитаєте у глянцевих репортажах про підкорення космосу.

«Пакуємося на Марс» — це дотепна розповідь‑розслідування на основі численних інтерв’ю з інженерами, медиками й астронавтами. Роуч не оминає кумедні та незручні теми — наприклад, як сходити в туалет у космосі чи як у невагомості змінюється відчуття смаку, — показуючи, наскільки складно забезпечити життєдіяльність людини у майже повному вакуумі. Ця книжка — справжній скарб для допитливих; веселий, інформативний і часом зворушливий портрет того, що насправді означає підготувати людство до життя поза межами планети.

Пакуємося на Марс

«Дивовижна безодня» — прониклива й ґрунтовна книжка про життя в океанічних глибинах. Гелен Скейлз, морська біологиня та популяризаторка науки, запрошує читача на екскурсію найглибшими шарами океану. Поєднуючи наукову точність із поетичною образністю, вона розповідає про істот, які достоту зійшли з картин Ієроніма Босха — полум’яних багатощетинкових червів, гігантських кальмарів, біолюмінесцентних риб, — а також про дивовижні адаптації, які вони розвинули, щоб виживати за надвисокого тиску та цілковитої темряви. Скейлз розкриває крихкість глибоководних екосистем і пропонує вичерпне розуміння ціни, яку нам доведеться заплатити, коли продовжимо їх бездумно руйнувати. Її книжка є одночасно й одкровенням, й закликом зберегти цей неосяжний невидимий світ.

«Дивовижна безодня» — прониклива й ґрунтовна книжка про життя в океанічних глибинах. Гелен Скейлз, морська біологиня та популяризаторка науки, запрошує читача на екскурсію найглибшими шарами океану. Поєднуючи наукову точність із поетичною образністю, вона розповідає про істот, які достоту зійшли з картин Ієроніма Босха — полум’яних багатощетинкових червів, гігантських кальмарів, біолюмінесцентних риб, — а також про дивовижні адаптації, які вони розвинули, щоб виживати за надвисокого тиску та цілковитої темряви. Скейлз розкриває крихкість глибоководних екосистем і пропонує вичерпне розуміння ціни, яку нам доведеться заплатити, коли продовжимо їх бездумно руйнувати. Її книжка є одночасно й одкровенням, й закликом зберегти цей неосяжний невидимий світ.

Дивовижна безодня

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.

Верхи на шатлі

2141 рік.

Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.

Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

2141 рік.

Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.

Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

Нові Темні Віки. Колонія

Привіт! Я — книжечка про місто великої корабельної слави — Миколаїв. Десятки століть тому, ще до появи козаків, у місцевих портах швартувались кіммерійці, елліни і скіфи. Мої автори пройшлися цими старенькими вуличками, допитали кожну корабельню і створили… першу абетку про місто на воді. Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його захоплива історія.

А щоб Миколаєву не було самотньо, автори «Книги-мандрівки» створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Привіт! Я — книжечка про місто великої корабельної слави — Миколаїв. Десятки століть тому, ще до появи козаків, у місцевих портах швартувались кіммерійці, елліни і скіфи. Мої автори пройшлися цими старенькими вуличками, допитали кожну корабельню і створили… першу абетку про місто на воді. Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його захоплива історія.

А щоб Миколаєву не було самотньо, автори «Книги-мандрівки» створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Книжечка-мандрівочка. Миколаїв

Привіт! Я — книжечка про найбільший страх московитських єкатєрін —козацьке Запоріжжя. Про волелюбну землю за порогами Дніпра, яку не змогли приборкати ні вогнем, ні блекаутами. Мої автори пройшлися місцинами, де колись полював на ворожих «мишей» Самійло Кішка і на крилах перемоги мчали козацькі чайки. А потім створили… Ні! Не листа турецькому султану, а вишукану абетку про Запоріжжя. Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його сучасна «аватарка».

А щоб Запоріжжю не було самотньо, автори створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Привіт! Я — книжечка про найбільший страх московитських єкатєрін —козацьке Запоріжжя. Про волелюбну землю за порогами Дніпра, яку не змогли приборкати ні вогнем, ні блекаутами. Мої автори пройшлися місцинами, де колись полював на ворожих «мишей» Самійло Кішка і на крилах перемоги мчали козацькі чайки. А потім створили… Ні! Не листа турецькому султану, а вишукану абетку про Запоріжжя. Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його сучасна «аватарка».

А щоб Запоріжжю не було самотньо, автори створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Книжечка-мандрівочка. Запоріжжя

Привіт! Я — книжечка про великий Чернігів. Ох і довгу та славну історію має місто — йому вже 1300 років. Мої автори пройшлися його старовинними вуличками, опитали кожен камінчик і створили… Ні! Не пузату енциклопедію, а файну абетку! Кожна літера — це ДНК Чернігова, його унікальна риса, без якої немислиме місто. Як це, запитаєте ви? Як людина немислима без душі, так і Чернігів не живий без його казкового дерев’яного мережива.

А щоб Чернігову не було самотньо, автори створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Привіт! Я — книжечка про великий Чернігів. Ох і довгу та славну історію має місто — йому вже 1300 років. Мої автори пройшлися його старовинними вуличками, опитали кожен камінчик і створили… Ні! Не пузату енциклопедію, а файну абетку! Кожна літера — це ДНК Чернігова, його унікальна риса, без якої немислиме місто. Як це, запитаєте ви? Як людина немислима без душі, так і Чернігів не живий без його казкового дерев’яного мережива.

А щоб Чернігову не було самотньо, автори створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття.

Книжечка-мандрівочка. Чернігів

У це важко повірити. Але це — правда. У містичному трилері «Спадок на кістках» головні не люди, а історія радянського терору 1941 року в Західній Україні. Поклик — це незвідана сила. Поклик висмикує з буденного життя нащадків убивць. Поклик лунає завжди, але чують його лише одиниці. У цій історії дуже багато героїв. Усі вони різні, але об’єднує їх одне — вони намагаються зрозуміти події, що не мають жодного раціонального пояснення. Минуле намертво переплелося із сьогоденням. І лише старі фотокартки не дають забути людей, які в дуже дивний спосіб вирішили нагадати про себе.

У це важко повірити. Але це — правда. У містичному трилері «Спадок на кістках» головні не люди, а історія радянського терору 1941 року в Західній Україні. Поклик — це незвідана сила. Поклик висмикує з буденного життя нащадків убивць. Поклик лунає завжди, але чують його лише одиниці. У цій історії дуже багато героїв. Усі вони різні, але об’єднує їх одне — вони намагаються зрозуміти події, що не мають жодного раціонального пояснення. Минуле намертво переплелося із сьогоденням. І лише старі фотокартки не дають забути людей, які в дуже дивний спосіб вирішили нагадати про себе.

Спадок на кістках

Львівський археолог, професор Лев Ковалевич, вирушає в Карпати на розкопки, пошуки скарбів Олекси Довбуша. Із ним також їде художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити, співачка вар’єте та її молодший брат-контрабандист. Вони самі ще не підозрюють, яка роль кожного в цій історії. Можливо, зібрати їх усіх разом у глибині Карпат — це частина чийогось плану?

У цьому пригодницькому романі минуле й сучасне переплетено тісніше, аніж спершу може здаватися. Карпатську магію і духів з прадавніх часів щось пов’язує із тими, хто живе у Львові початку ХХ століття. Можливо, це кохання, над яким не має влади час, або давнє протистояння злих і добрих сил у світі?

Ті, хто читав роман Марічки Крижанівської «Тіні», будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях, дізнатися, що відбувалося у світі духів, коли з Гуцульщини зник Гук, і де він перебував увесь цей час. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія, якою можна насолоджуватися й тим, хто не знайомий із поперед­нім романом авторки.

Львівський археолог, професор Лев Ковалевич, вирушає в Карпати на розкопки, пошуки скарбів Олекси Довбуша. Із ним також їде художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити, співачка вар’єте та її молодший брат-контрабандист. Вони самі ще не підозрюють, яка роль кожного в цій історії. Можливо, зібрати їх усіх разом у глибині Карпат — це частина чийогось плану?

У цьому пригодницькому романі минуле й сучасне переплетено тісніше, аніж спершу може здаватися. Карпатську магію і духів з прадавніх часів щось пов’язує із тими, хто живе у Львові початку ХХ століття. Можливо, це кохання, над яким не має влади час, або давнє протистояння злих і добрих сил у світі?

Ті, хто читав роман Марічки Крижанівської «Тіні», будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях, дізнатися, що відбувалося у світі духів, коли з Гуцульщини зник Гук, і де він перебував увесь цей час. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія, якою можна насолоджуватися й тим, хто не знайомий із поперед­нім романом авторки.

Танго з духами

Маленький постмодерний роман Ярини Сенчишин «Упертюх і Дикунка» — це фрагментарна, майже сновидна проза, зосереджена на проблемах становлення й утвердження, крихкості й сили людської особистості та людського співжиття. 

У центрі тексту — розмова двох персонажів, Упертюха і Дикунки, жінки, що постає як своєрідна оповідачка-провідниця у світ спогадів, болю і самоусвідомлення. Ділячись з Упертюхом химерними історіями з родинної саги Маґди і Стефана, через тонкі психологічні нюанси, шахові партії, сни і побутові сцени Дикунка поступово розкриває теми тілесного і душевного болю, пережитої хвороби, смерті, самотності й пошуку ідентичності. 

Вітальна сила, закладена в цьому творі, може мати несподіваний психотерапевтичний ефект особливого естетичного й енергетичного впливу на читача.

Маленький постмодерний роман Ярини Сенчишин «Упертюх і Дикунка» — це фрагментарна, майже сновидна проза, зосереджена на проблемах становлення й утвердження, крихкості й сили людської особистості та людського співжиття.

У центрі тексту — розмова двох персонажів, Упертюха і Дикунки, жінки, що постає як своєрідна оповідачка-провідниця у світ спогадів, болю і самоусвідомлення. Ділячись з Упертюхом химерними історіями з родинної саги Маґди і Стефана, через тонкі психологічні нюанси, шахові партії, сни і побутові сцени Дикунка поступово розкриває теми тілесного і душевного болю, пережитої хвороби, смерті, самотності й пошуку ідентичності.

Вітальна сила, закладена в цьому творі, може мати несподіваний психотерапевтичний ефект особливого естетичного й енергетичного впливу на читача.

Упертюх і Дикунка

Роман «Дерева ростуть з ріки» — про пам’ять, яка не зникає навіть у складні часи, бо відлунює крізь покоління. Пам’ять живе в іменах, родинних переказах і навіть у старих деревах. Війни, кохання, втрати, переїзди, розповіді та спогади стають частиною ріки часу. У цій історії люди шукають не лише одне одного, а й себе — серед міста, снігу, старого саду, музики, навіть серед тих, кого вже немає поруч. Це історія про рід як про незриме коріння, що допомагає втриматися, і про любов, яка здатна змінити ім’я, але не змінює сутності. І про те, що дерева таки ростуть із ріки — так, як і люди виростають зі своєї пам’яті.

Роман «Дерева ростуть з ріки» — про пам’ять, яка не зникає навіть у складні часи, бо відлунює крізь покоління. Пам’ять живе в іменах, родинних переказах і навіть у старих деревах. Війни, кохання, втрати, переїзди, розповіді та спогади стають частиною ріки часу. У цій історії люди шукають не лише одне одного, а й себе — серед міста, снігу, старого саду, музики, навіть серед тих, кого вже немає поруч. Це історія про рід як про незриме коріння, що допомагає втриматися, і про любов, яка здатна змінити ім’я, але не змінює сутності. І про те, що дерева таки ростуть із ріки — так, як і люди виростають зі своєї пам’яті.

Дерева ростуть з ріки

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?

Амадока

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Фелікс Австрія

У грудні 1997 року в пансіонаті для літніх людей готуються до святкування Різдва. Старий Ніколас Лео чує мелодію «Щедрика» і… раптом мало не помирає від серцевого нападу. Чоловік на останній сповіді зізнається, що він — зовсім не той, за кого багато років себе видавав. Його розповідь переносить нас до Києва 1916 року, де відбувається прем’єра легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Під час війни та на тлі зламу епох переплітаються долі молодих музикантів, митців, студентів. Їх надихає музика, вона стає силою, яка здатна змінити життя, викликати ревнощі й збурити небезпечні пристрасті.

«Прилетіла ластівочка» — це роман про силу мистецтва, талант і велику працю, про злочин, нещадність системи й невинність жертви, про одержимість і ціну великої любові. І про відому мелодію, що пережила століття, навіть якщо постріл обірвав життя того, хто її створив.

У грудні 1997 року в пансіонаті для літніх людей готуються до святкування Різдва. Старий Ніколас Лео чує мелодію «Щедрика» і… раптом мало не помирає від серцевого нападу. Чоловік на останній сповіді зізнається, що він — зовсім не той, за кого багато років себе видавав. Його розповідь переносить нас до Києва 1916 року, де відбувається прем’єра легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Під час війни та на тлі зламу епох переплітаються долі молодих музикантів, митців, студентів. Їх надихає музика, вона стає силою, яка здатна змінити життя, викликати ревнощі й збурити небезпечні пристрасті.

«Прилетіла ластівочка» — це роман про силу мистецтва, талант і велику працю, про злочин, нещадність системи й невинність жертви, про одержимість і ціну великої любові. І про відому мелодію, що пережила століття, навіть якщо постріл обірвав життя того, хто її створив.

Прилетіла ластівочка

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

Жінки їхніх чоловіків. Старі люди

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

Люди на каві

Ця книга повністю нова, за винятком невеликої наліпки-цінника на обкладинці. Ми пропонуємо її за зниженою ціною, щоб ви могли насолодитися чудовою літературою, незважаючи на незначний недолік.

Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша — сучасна підлітка, переселенка з Донецька, яка захоплюється музикою і має близькі взаємини із набагато старшим одруженим чоловіком. Друга — єврейська дівчинка, яка нічого не чує через ваду слуху, робить дивовижні колажі, веде щоденник упродовж 1938–1941 рр., і згодом цей щоденник вийде у світ окремою книжкою. Що ж поєднує двох дівчат із такими різними долями? І навіщо Анні щоденник Сари, яку правду вона хоче там відшукати?

Ця книжка — про важливість помічати тих, хто поруч, про дорослішання та набуття самості й власного голосу, про складання із розрізнених фрагментів себе і свого цілісного світу, в якому немає порожніх місць. Врешті — про правду, стійкість, про дім, який завжди з нами, хай би де ми були.

Ця книга повністю нова, за винятком невеликої наліпки-цінника на обкладинці. Ми пропонуємо її за зниженою ціною, щоб ви могли насолодитися чудовою літературою, незважаючи на незначний недолік.

Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша — сучасна підлітка, переселенка з Донецька, яка захоплюється музикою і має близькі взаємини із набагато старшим одруженим чоловіком. Друга — єврейська дівчинка, яка нічого не чує через ваду слуху, робить дивовижні колажі, веде щоденник упродовж 1938–1941 рр., і згодом цей щоденник вийде у світ окремою книжкою. Що ж поєднує двох дівчат із такими різними долями? І навіщо Анні щоденник Сари, яку правду вона хоче там відшукати?

Ця книжка — про важливість помічати тих, хто поруч, про дорослішання та набуття самості й власного голосу, про складання із розрізнених фрагментів себе і свого цілісного світу, в якому немає порожніх місць. Врешті — про правду, стійкість, про дім, який завжди з нами, хай би де ми були.

Її порожні місця

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Роман став переможцем літературної премії "Книга року ВВС" у 2016 році.

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Роман став переможцем літературної премії &ldquo;Книга року ВВС&rdquo; у 2016 році.

Забуття

Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.

«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.

Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер&hellip; Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.

«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.

Часу немає

Роман «П’ять поглядів на весняний вогонь» українського письменника Олега Полякова продовжує традицію нової «химерної» прози, яку автор започаткував у своїх попередніх творах. 

Це розповідь про благородні українські серця, що сповнені великої любові до світу і скромності щодо себе. Про таких людей ніколи не згадають соціальні мережі, й у цьому полягає роздвоєність (іронія? загадка? примха?) нашого світу, оскільки їхні імена вже записані на небесних скрижалях.

Ось вони, п’ятеро, сидять біля багаття, чаркуються, усміхаються, танцюють, а нам годі зрозуміти, що насправді зібрало їх тут — випадок, чиясь воля чи доля? Цю загадку ще доведеться розплутати, пройшовши з кожним із героїв через його непросте життя — з втратами й ранами, розчаруванням і надією, благородством і любов’ю. Врешті п’ять різних історій сплетуться в один сюжет — шорсткий, правдивий і магічний, з присмаком гіркого тютюну і щемкої ніжності. 

Ця книжка доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного весняного вітряного дня він цілком може переміститися в провінційне містечко на Сході України. 

Роман «П’ять поглядів на весняний вогонь» українського письменника Олега Полякова продовжує традицію нової «химерної» прози, яку автор започаткував у своїх попередніх творах.

Це розповідь про благородні українські серця, що сповнені великої любові до світу і скромності щодо себе. Про таких людей ніколи не згадають соціальні мережі, й у цьому полягає роздвоєність (іронія? загадка? примха?) нашого світу, оскільки їхні імена вже записані на небесних скрижалях.

Ось вони, п’ятеро, сидять біля багаття, чаркуються, усміхаються, танцюють, а нам годі зрозуміти, що насправді зібрало їх тут — випадок, чиясь воля чи доля? Цю загадку ще доведеться розплутати, пройшовши з кожним із героїв через його непросте життя — з втратами й ранами, розчаруванням і надією, благородством і любов’ю. Врешті п’ять різних історій сплетуться в один сюжет — шорсткий, правдивий і магічний, з присмаком гіркого тютюну і щемкої ніжності.

Ця книжка доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного весняного вітряного дня він цілком може переміститися в провінційне містечко на Сході України.

Книги — Видавництво Старого Лева, Бородатий Тамарин, Ранок