Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Для пересічних людей квантова теорія є синонімом чогось незбагненного та загадкового. Втім, мало хто знає, що впродовж десятиліть вона так само приголомшувала вчених. Недаремно Нільс Бор, один з основоположників цієї теорії, казав: якщо квантова механіка вас не шокує, отже, ви її не розумієте.

«Квант» — книжка передусім історична, щось на кшталт колективної біографії найвидатніших фізиків першої половини XX століття. То були дивовижні часи: все почалося зі спроб створити ефективнішу лампочку, а закінчилося крахом класичної науки. Кумар описує, як, на перший погляд, незначущі аномалії призвели до появи нової фізики і як найбільші уми світу намагалися дати раду тóму, що квантова теорія, здавалося, заперечує існування реальності. Двоє з тих великих умів — Айнштайн і Бор — цілковито розійшлися в інтерпретації квантової революції, і їхня незгода вилилась у глибоку філософську дискусію про те, яким є наш світ на найфундаментальнішому рівні. Уникаючи рівнянь і плутаних пояснень, Кумар розкриває суть цих запеклих дебатів. Його праця заслужено вважається однією з найкращих історичних книжок про розвиток науки.

Квант

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

Остання дівчина

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Місяць тому кривавий заколот народжених на Марсі порушив баланс сил між найвпливовішими марсіанськими корпораціями, який упродовж десятиліть гарантував відносну політичну стабільність у Ньюборні. В українській Діаспорі також не все гаразд: Ґоранів розум безповоротно пошкоджено, «Томуто» потребує нового очільника, однак амбіції та зачаєні обрáзи штовхають Кам’янку до розколу.

На Землі інфіковані SDI-агентом немовлята зазнають бурхливого метаморфозу, що закінчується повною перебудовою їхніх тіл і переходом на безкисневий метаболізм. Водночас майже ідентичний SDI-агентові патоген заражає земні рослини, зупиняючи продукування кисню, і зниження концентрації O2 загрожує стати більшим рушієм планетарного хаосу, ніж навіть найекстремальніші прояви глобального потепління. Учені, що намагаються протистояти цьому вторгненню, відкривають дивний вуглецевий світ далеко поза межами видимого із Землі всесвіту, проте виявляються цілковито не готовими до того, що в ньому побачать.

«Колапс» — друга книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки». Це історія про втрату контролю. Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви.

Нові Темні Віки. Колапс

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Від часів Дарвіна розуміння закономірностей ембріонального розвитку було святим Граалем біології. І тільки наприкінці ХХ століття вчені накопичили достатньо даних, аби спробувати осягнути, як крихітні зміни в регуляторних генах, що контролюють вибудовування ембріона, ведуть до величезного різноманіття форм у живій природі. Так виникла нова галузь біологічної науки — еволюційна біологія розвитку, відома також як evo-devo. І книжка, яку ви тримаєте в руках, — це захоплива подорож у її світ.

Шон Брендан Керролл, професор молекулярної біології та генетики в Університеті Вісконсин-Медісон, майстерно пояснює, як нові відкриття допомагають збагнути процеси, завдяки яким постають складні організми. Чудово написана, дотепна й легка для сприйняття, його книжка дає змогу поглянути на еволюцію під цілковито новим кутом зору. Це текст для всіх, хто цікавиться, як крихітні еволюційні зміни на етапі ембріонального розвитку породжують дивовижну красу та складність у природі.

Незліченна кількість найпрекрасніших форм

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

«Ніщо не визначає моє життя більше, аніж виживання в часи правління Пол Пота. Вцілілий у камбоджійському голокості — ось хто я».

1985-го колишній камбоджійський лікар Хейнґ Нґор отримав «Оскар» за роль журналіста Діта Прана у біографічній драмі про влаштований червоними кхмерами геноцид у Камбоджі. Нґор став лише другим в історії кінематографа актором-аматором, що удостоївся премії, і ключем до його успіху на екрані виявився власний жахливий досвід, здобутий у трудових таборах революційної Камбоджі.

У моторошних мемуарах про життя за комуністичного режиму Нґор описує сповзання його країни в пекло за межею уяви: звірства, невігластво, голод і масові страти на так званих «полях смерті». Його книжка — це зворушлива розповідь очевидця про безпросвітно важкі часи, яка, втім, дає нам надію та приклад того, як сила людського духу здатна долати найжорстокіші випробування. Це книжка про трагедію, яку слід пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

Поля смерті

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою… аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Втеча з табору 14

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Спочатку була темрява.

Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило. Цей період називають космологічними Темними віками. Упродовж сотень мільйонів років у цілковитій пітьмі хмари розрідженого газу скупчувались і стискалися в розжарені сфери. І якоїсь миті у надрах однієї з таких сфер розпочалася термоядерна реакція — спалахнула найперша зоря, й темрява вперше в історії відступила перед світлом. Це був початок космосу, яким ми його бачимо сьогодні. Це був період, коли хаос Великого вибуху змінився порядком, відкривши шлях до планет, комет, супутників і, зрештою, життя.

Книга Емми Чепмен проливає світло на ці темні часи, змальовуючи історію перших зірок, у сотні разів більших і в мільйони разів яскравіших за Сонце, самотніх гігантів, які бурхливо палали й помирали молодими у надпотужних вибухах. Науковиця пояснює, як формувалися ці зірки, чому вони були такими незвичайними та що вони можуть розповісти про сучасний Всесвіт. Вона також запрошує поглянути на величезні нові телескопи, які зазирнуть у минуле, шукаючи сліди таких зірок, і перенесуть цей період в історії Всесвіту з теоретичної фізики у спостережну астрономію.

Перше світло

Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини. Вона першою описала шимпанзе як емоційних істот, здатних підтримувати тривалі стосунки.

«У пошуках надії» — автобіографічна книга, що переносить читача з домівки Ґудолл у Лондоні до тропічних лісів Ґомбе на заході Танзанії й у часи, коли світ дуже мало знав про шимпанзе і ще менше про їхню генетичну спорідненість з людьми. Авторка зі зворушливою щирістю розповідає про незабутній момент, коли маленький шимпанзе вперше ніжно потиснув її руку, про жах від нападу заїрських повстанців на її студентів, про смуток через смерть чоловіка. Після пів століття революційних досліджень Ґудолл переосмислює стосунки між людьми та природою й висловлює віру в те, що попри все, що відбувається з планетою, у нас усе ще є надія.

Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини. Вона першою описала шимпанзе як емоційних істот, здатних підтримувати тривалі стосунки.

«У пошуках надії» — автобіографічна книга, що переносить читача з домівки Ґудолл у Лондоні до тропічних лісів Ґомбе на заході Танзанії й у часи, коли світ дуже мало знав про шимпанзе і ще менше про їхню генетичну спорідненість з людьми. Авторка зі зворушливою щирістю розповідає про незабутній момент, коли маленький шимпанзе вперше ніжно потиснув її руку, про жах від нападу заїрських повстанців на її студентів, про смуток через смерть чоловіка. Після пів століття революційних досліджень Ґудолл переосмислює стосунки між людьми та природою й висловлює віру в те, що попри все, що відбувається з планетою, у нас усе ще є надія.

У пошуках надії

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище. Спираючись на власні дослідження земних океанів, Генд розмірковує про те, що таке життя, які інструменти потрібні для його пошуку, а також — яким воно може бути у тих далеких крижаних світах.

«Океани поза межами Землі» — це захоплива наукова розповідь про те, як поєднання планетознавства, біології й інженерії розширює наше розуміння космосу, океанів і, власне, самого життя.

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище. Спираючись на власні дослідження земних океанів, Генд розмірковує про те, що таке життя, які інструменти потрібні для його пошуку, а також — яким воно може бути у тих далеких крижаних світах.

«Океани поза межами Землі» — це захоплива наукова розповідь про те, як поєднання планетознавства, біології й інженерії розширює наше розуміння космосу, океанів і, власне, самого життя.

Океани поза межами Землі

Чи існують іншопланетяни? Майже напевно, так. Ба більше — населених світів цілком може бути багато, адже Всесвіт нескінченний, а в нескінченному Всесвіті абсолютно все, зокрема й життя, не лише можливе, але й неминуче.

Джон Вілліс, канадський астроном і популяризатор науки, розмірковує про те, де може ховатися позаземне життя і як його шукати. Спираючись на класичні роботи з астробіології, аналізуючи новітні відкриття, зроблені телескопом «Кеплер», марсоходом «К’юріосіті» та зондом «Нові горизонти», Віл­ліс досліджує перспективи виявлення життя у нашій галактиці. Він пропонує зазирнути під льодяні шапки Марса, запрошує поринути в підповерхневі океани Європи та Енцелада, заохочує уявити альтернативну хімію, що могла би стати основою життя на супутнику Сатурна Титані, а також зважує шанси відшукати «другу Землю» серед мільярдів екзопланет за межами Сонячної системи.

«Усі ці світи ваші» — це ґрунтовна книга, яка охоплює все, що на сьогодні відомо науці про пошуки іншопланетного життя.

Чи існують іншопланетяни? Майже напевно, так. Ба більше — населених світів цілком може бути багато, адже Всесвіт нескінченний, а в нескінченному Всесвіті абсолютно все, зокрема й життя, не лише можливе, але й неминуче.

Джон Вілліс, канадський астроном і популяризатор науки, розмірковує про те, де може ховатися позаземне життя і як його шукати. Спираючись на класичні роботи з астробіології, аналізуючи новітні відкриття, зроблені телескопом «Кеплер», марсоходом «К’юріосіті» та зондом «Нові горизонти», Віл­ліс досліджує перспективи виявлення життя у нашій галактиці. Він пропонує зазирнути під льодяні шапки Марса, запрошує поринути в підповерхневі океани Європи та Енцелада, заохочує уявити альтернативну хімію, що могла би стати основою життя на супутнику Сатурна Титані, а також зважує шанси відшукати «другу Землю» серед мільярдів екзопланет за межами Сонячної системи.

«Усі ці світи ваші» — це ґрунтовна книга, яка охоплює все, що на сьогодні відомо науці про пошуки іншопланетного життя.

Усі ці світи ваші

Чому ми старіємо? Чи правда, що більшість бактерій нешкідливі? Яка користь із мертвого восьминога у нічному клубі? Макс Кідрук відповідає на ці та інші запитання у своїй новій книзі.

«Теорія неймовірності» створена на основі сценаріїв однойменного науково-популярного радіоблогу, випуски якого виходили в ефірі «Українського Радіо» у другій половині 2021-го. Книга містить сімдесят історій, які розвінчують розповсюджені міфи, а також пояснюють різноманітні технології, події та явища з погляду науки. Якими насправді були тиранозаври, чому не варто будувати сонячні електростанції в Сахарі, чи існують додаткові просторові виміри тощо. Всі ці історії прості та лаконічні, й водночас — вони вражають. Кожна відкриває щось нове — неймовірне та захопливе. Щось таке, чим можна похизуватися на побаченні або ж обговорити з друзями.

Чому ми старіємо? Чи правда, що більшість бактерій нешкідливі? Яка користь із мертвого восьминога у нічному клубі? Макс Кідрук відповідає на ці та інші запитання у своїй новій книзі.

«Теорія неймовірності» створена на основі сценаріїв однойменного науково-популярного радіоблогу, випуски якого виходили в ефірі «Українського Радіо» у другій половині 2021-го. Книга містить сімдесят історій, які розвінчують розповсюджені міфи, а також пояснюють різноманітні технології, події та явища з погляду науки. Якими насправді були тиранозаври, чому не варто будувати сонячні електростанції в Сахарі, чи існують додаткові просторові виміри тощо. Всі ці історії прості та лаконічні, й водночас — вони вражають. Кожна відкриває щось нове — неймовірне та захопливе. Щось таке, чим можна похизуватися на побаченні або ж обговорити з друзями.

Теорія неймовірності

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

У книзі «Динозаври. Новий погляд» провідний світовий палеонтолог, професор Брістольського університету, Майкл Джеймс Бентон розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого в книзі розповідається про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку. Розповідь Бентона доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу.

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

У книзі «Динозаври. Новий погляд» провідний світовий палеонтолог, професор Брістольського університету, Майкл Джеймс Бентон розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого в книзі розповідається про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку. Розповідь Бентона доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу.

Книги — Бородатий Тамарин, Віхола, ЖОРЖ, Ранок