Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

Юрій Смолич "По той бік серця"

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

Петро Панч "Голубі ешелони"

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

Лєна Лягушонкова "Мій прапор запісяв котик"

Моллі Салліван звикла ділитися інтимними подробицями свого життя з мільйонами фоловерів. Самотня матуся, вона збудувала кар’єру на щирих постах про непросте материнство і невдалі побачення. Але якось виклала фотографію свого нареченого Скотта, і була ошелешена його негативною реакцією. Заради їхніх стосунків Моллі погоджується видалити допис і тримати Скотта та його десятирічну доньку якнайдалі від уваги соціальних мереж. Але вже занадто пізно, дехто його впізнав. Лів Барретт упевнена, що Скотт — убивця її сестри, якому багато років тому вдалося уникнути правосуддя і безслідно зникнути. Тепер вона має намір вивести його на чисту воду і нарешті притягнути до відповідальності. Зважаючи на публічність Моллі, вистежити його буде нескладно.

Переклад: Світлана Смілян

Моллі Салліван звикла ділитися інтимними подробицями свого життя з мільйонами фоловерів. Самотня матуся, вона збудувала кар’єру на щирих постах про непросте материнство і невдалі побачення. Але якось виклала фотографію свого нареченого Скотта, і була ошелешена його негативною реакцією. Заради їхніх стосунків Моллі погоджується видалити допис і тримати Скотта та його десятирічну доньку якнайдалі від уваги соціальних мереж. Але вже занадто пізно, дехто його впізнав. Лів Барретт упевнена, що Скотт — убивця її сестри, якому багато років тому вдалося уникнути правосуддя і безслідно зникнути. Тепер вона має намір вивести його на чисту воду і нарешті притягнути до відповідальності. Зважаючи на публічність Моллі, вистежити його буде нескладно.

Переклад: Світлана Смілян

Фоловери

Ця історія про двох молодих чоловіків, колишніх однокласників — випускників елітної школи. Джеймс — успішний бізнесмен і політик, з яким стався нещасний випадок, травма мозку, що позбавила його можливості жити нормальним самостійним життям і зруйнувала мрії. Денні, студенту Кембриджу, пророкували успіх і карколомну карʼєру, однак раптова загибель сестри підкосила його: він почав зазирати в пляшку і втратив усе, чому присвятив молоді роки. У школі вони ніколи не були друзями, проте життя випадково звело їх через багато років. Двоє чоловіків, дві поламані долі, два різні шляхи — вони поєдналися через біду, але разом створили дещо прекрасне: чудову міцну дружбу. Це зворушлива, смілива та сповнена гумору історія про те, як життя дає нам другий шанс і спонукає повірити в ліпше.

Перклад: Ірина Павленко

Ця історія про двох молодих чоловіків, колишніх однокласників — випускників елітної школи. Джеймс — успішний бізнесмен і політик, з яким стався нещасний випадок, травма мозку, що позбавила його можливості жити нормальним самостійним життям і зруйнувала мрії. Денні, студенту Кембриджу, пророкували успіх і карколомну карʼєру, однак раптова загибель сестри підкосила його: він почав зазирати в пляшку і втратив усе, чому присвятив молоді роки. У школі вони ніколи не були друзями, проте життя випадково звело їх через багато років. Двоє чоловіків, дві поламані долі, два різні шляхи — вони поєдналися через біду, але разом створили дещо прекрасне: чудову міцну дружбу. Це зворушлива, смілива та сповнена гумору історія про те, як життя дає нам другий шанс і спонукає повірити в ліпше.

Перклад: Ірина Павленко

Чоловік, якого я, здається, знаю

Покататися човном по Тибру — дитяча мрія Чубатого. Тож роздобувши трохи грошенят, він винаймає човника і з друзяками розкошує на середводді. Раптом у вирі він бачить ластівку, яка не може випростатися і скоро потоне. Підліток відчайдушно кидається у воду, пливе до пташки, аби її врятувати. Минають роки, Чубатий дорослішає, наміряється пошлюбитися, однак потрапляє до в’язниці. По виході з неї життя йому бачиться геть інакше. Як він чинитиме, коли в бистрині Тибру тонутиме його приятель? Чи кинеться стрімголов на порятунок, чи вирішить пройти повз?

Роман «Діти вулиці» (1955) італійського кінорежисера П. П. Пазоліні одразу по виході здобув визнання і розлетівся 100-тисячним тиражем. А за кілька місяців автора звинуватили в поширенні порнографії та розпочали кримінальне провадження. Сам кінорежисер зауважував, що його персонажі «цінують почуття честі, відданості, геройства заради геройства, чуттєвості». 

Вулична шпана, шибеники, босота, ватага відчайдухів, бешкетників, жохів і шибайголів, а ще халамидники, розбишаки й голопузьки — ось хто ці хлопці із нижчих прошарків населення розгромлених війною передмість і околиць величного Рима; вони збирають брухт, цуплять що трапиться, махлюють в картярські ігри на вулицях, навідують повій та інколи продаються й самі.

Покататися човном по Тибру — дитяча мрія Чубатого. Тож роздобувши трохи грошенят, він винаймає човника і з друзяками розкошує на середводді. Раптом у вирі він бачить ластівку, яка не може випростатися і скоро потоне. Підліток відчайдушно кидається у воду, пливе до пташки, аби її врятувати. Минають роки, Чубатий дорослішає, наміряється пошлюбитися, однак потрапляє до в’язниці. По виході з неї життя йому бачиться геть інакше. Як він чинитиме, коли в бистрині Тибру тонутиме його приятель? Чи кинеться стрімголов на порятунок, чи вирішить пройти повз?

Роман «Діти вулиці» (1955) італійського кінорежисера П. П. Пазоліні одразу по виході здобув визнання і розлетівся 100-тисячним тиражем. А за кілька місяців автора звинуватили в поширенні порнографії та розпочали кримінальне провадження. Сам кінорежисер зауважував, що його персонажі «цінують почуття честі, відданості, геройства заради геройства, чуттєвості».

Вулична шпана, шибеники, босота, ватага відчайдухів, бешкетників, жохів і шибайголів, а ще халамидники, розбишаки й голопузьки — ось хто ці хлопці із нижчих прошарків населення розгромлених війною передмість і околиць величного Рима; вони збирають брухт, цуплять що трапиться, махлюють в картярські ігри на вулицях, навідують повій та інколи продаються й самі.

Діти вулиці

«Журавлі відлітають у вирій» — дебютний роман шведської письменниці Ліси Рідсен, відзначений у Швеції численними преміями, зокрема «Книга року-2024». Це зворушлива історія про самотність і старість, про дружбу і віддане кохання. Про мужність і прагнення утримати контроль над власним життям.
Одноманітне життя Бо рідко щось порушує, хіба відвідини працівників соціальної служби. Після переїзду дружини до будинку хворих на деменцію в домі панують порожнеча і смуток. Єдиною розрадою для літнього чоловіка є улюблений пес-компаньйон Сикстен. Проте син хоче віддати Сикстена в притулок для собак. Загроза втрати чотирилапого друга викликає вир емоцій, які змушують Бо згадати своє життя, батьківство та спосіб виявлення любові. А часу, щоб вирішити те, що інколи здається неможливим — порозумітися з сином, лишається у Бо дедалі менше.
Старіння, старість і життя літніх людей — ця тема дражлива, іноді болюча, непопулярна, утім невідворотна для кожного. І ця історія спонукає до роздумів. Чи не варто більше говорити про старість і чи взагалі ми це робимо? І як старіння та його наслідки впливають на нашу самооцінку, наших рідних і людську цінність? Варто наважитися про це міркувати. Адже ми всі до цього прямуємо, бо такий плин життя.

Перекладач - Юлія Максимейко.
Ілюстратор - Sara R. Acedo.

«Журавлі відлітають у вирій» — дебютний роман шведської письменниці Ліси Рідсен, відзначений у Швеції численними преміями, зокрема «Книга року-2024». Це зворушлива історія про самотність і старість, про дружбу і віддане кохання. Про мужність і прагнення утримати контроль над власним життям. 
Одноманітне життя Бо рідко щось порушує, хіба відвідини працівників соціальної служби. Після переїзду дружини до будинку хворих на деменцію в домі панують порожнеча і смуток. Єдиною розрадою для літнього чоловіка є улюблений пес-компаньйон Сикстен. Проте син хоче віддати Сикстена в притулок для собак. Загроза втрати чотирилапого друга викликає вир емоцій, які змушують Бо згадати своє життя, батьківство та спосіб виявлення любові. А часу, щоб вирішити те, що інколи здається неможливим — порозумітися з сином, лишається у Бо дедалі менше. 
Старіння, старість і життя літніх людей — ця тема дражлива, іноді болюча, непопулярна, утім невідворотна для кожного. І ця історія спонукає до роздумів. Чи не варто більше говорити про старість і чи взагалі ми це робимо? І як старіння та його наслідки впливають на нашу самооцінку, наших рідних і людську цінність? Варто наважитися про це міркувати. Адже ми всі до цього прямуємо, бо такий плин життя.

Перекладач - Юлія Максимейко. 
Ілюстратор - Sara R. Acedo.

Журавлі відлітають у вирій

Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і «прикрих баб», та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, — нерідко це виливалося в унікальні історії.
Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор. 
Крім того, Стороженко мав на меті створити «українського Фауста» в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора — хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою.
Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа», «Дороша», «Марка Проклятого» та інші неповторні твори.

Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і «прикрих баб», та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, — нерідко це виливалося в унікальні історії. 
Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор. 
Крім того, Стороженко мав на меті створити «українського Фауста» в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора — хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою. 
Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа», «Дороша», «Марка Проклятого» та інші неповторні твори.

Межигірський дід

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим. 
Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять — дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин... Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам.
Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги», «Смерть» та «Повість без назви...» — останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим. 
Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять — дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин&hellip; Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам. 
Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги», «Смерть» та «Повість без назви&hellip;» — останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.

Сонце сходить

Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. Головна героїня, покоївка Селестіна викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна
не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.

Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. Головна героїня, покоївка Селестіна викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна 
не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.

Щоденник покоївки

Одного дня в квартирі Сімона Лекера, вчителя французької мови в американській школі, поліція знаходить рукопис із заголовком «Зустріч за оголошенням». У ньому викладено детальну оповідку-звіт якогось Бориса про дивну зустріч із деким на ім’я Джин, жінкою чи то чоловіком, з метою протистояння технологічному наступу на свободу людини. Борис має дотримувати інструкцій, щоб виконати перше завдання, однак потрапляє у вир дивних, загадкових і навіть очуднених сюжетів, де минуле й майбутнє існують водночас, доньки виявляються своїми матерями, а манекени заступають людей…
Чи вдасться поліції розгадати закодоване у звіті Бориса, а Борисові впоратись із завданням? І чи в рукописі все до ладу викладено Сімоном, який зник, а його тіла поліція знайти не може?
Лінгвістично-детективний роман «Джин» А. Роба-Ґріє містить патерни «Матриці» Вачовскі, відгомін орвеллівського «1984», втілення на кількох рівнях симулякрів і симуляцій Дерріди та прозору ілюстрацію борхесівської метафори «саду розгалужених стежин».

Одного дня в квартирі Сімона Лекера, вчителя французької мови в американській школі, поліція знаходить рукопис із заголовком «Зустріч за оголошенням». У ньому викладено детальну оповідку-звіт якогось Бориса про дивну зустріч із деким на ім’я Джин, жінкою чи то чоловіком, з метою протистояння технологічному наступу на свободу людини. Борис має дотримувати інструкцій, щоб виконати перше завдання, однак потрапляє у вир дивних, загадкових і навіть очуднених сюжетів, де минуле й майбутнє існують водночас, доньки виявляються своїми матерями, а манекени заступають людей… 
Чи вдасться поліції розгадати закодоване у звіті Бориса, а Борисові впоратись із завданням? І чи в рукописі все до ладу викладено Сімоном, який зник, а його тіла поліція знайти не може? 
Лінгвістично-детективний роман «Джин» А. Роба-Ґріє містить патерни «Матриці» Вачовскі, відгомін орвеллівського «1984», втілення на кількох рівнях симулякрів і симуляцій Дерріди та прозору ілюстрацію борхесівської метафори «саду розгалужених стежин».

Джин, або Червона калюжа на розбитій бруківці

Улітку 793 року мирний острів Ліндісфарн, осердя віри й знань у північній Англії, опиняється в полум’ї. З моря приходять «чорти з півночі» — перші вікінги, що назавжди змінять долю Британії.

Молодий монах Гунлаф, який досі знав лише силу слова і молитви, стає свідком жорстокого нападу, що перетворює його життя на битву між вірою і страхом, духом і мечем. Коли рукописи згорають, а святі місця топчуть дикуни зі зброєю, Гунлаф розуміє: настав час, коли перо вже не захищає. Між чорнилом і кров’ю, Богом і Дияволом, він обирає дорогу воїна — не для слави, а щоб урятувати людяність у світі, що втрачає світло. «Час для мечів» — це епічна історія народження легенди, у якій слово стає зброєю, а віра — найміцнішим клинком.

Атмосферний і напружений роман занурює в ранньосередньовічну Британію — світ туманів, молитов і мечів, де кожен вибір має ціну.

Переклад: Альона Вітязь.

Улітку 793 року мирний острів Ліндісфарн, осердя віри й знань у північній Англії, опиняється в полум’ї. З моря приходять «чорти з півночі» — перші вікінги, що назавжди змінять долю Британії.

Молодий монах Гунлаф, який досі знав лише силу слова і молитви, стає свідком жорстокого нападу, що перетворює його життя на битву між вірою і страхом, духом і мечем. Коли рукописи згорають, а святі місця топчуть дикуни зі зброєю, Гунлаф розуміє: настав час, коли перо вже не захищає. Між чорнилом і кров’ю, Богом і Дияволом, він обирає дорогу воїна — не для слави, а щоб урятувати людяність у світі, що втрачає світло. «Час для мечів» — це епічна історія народження легенди, у якій слово стає зброєю, а віра — найміцнішим клинком.

Атмосферний і напружений роман занурює в ранньосередньовічну Британію — світ туманів, молитов і мечів, де кожен вибір має ціну.

Переклад: Альона Вітязь.

Час мечів

Звичайний бій сніжками у дворі ліцею закінчується для Поля нещастям: відтепер він не відвідуватиме заняття й не бачитиме Даржелоса, яким захоплений до нестями. Зачинившись у кімнаті, разом із сестрою Поль створює химерний світ, де можна правити простором і часом. Сюди притягує Жерара, закоханого в Поля, та юну манекенницю-сироту Аґату. Не зовсім розуміючи всіх правил і тонкощів вигадливої гри, вони смиренно підкоряються встановленому порядку.

Цей світ, сповнений п’янкого трунку втіхи і вигаданий для захисту, поволі перетворюється на пастку, смертельну гру, на кін якої учасники поставили власні життя добровільно.

Роман «Жахливі діти» французького письменника і кінорежисера Жана Кокто за співіснуванням Ероса й Танатоса суголосний «Історії ока» Ж. Батая, а за звучанням долинає до «Шумовиння днів» Б. Віана.

Перекладач - Роман Осадчук.
Ілюстратор - Женя Полосіна.

Звичайний бій сніжками у дворі ліцею закінчується для Поля нещастям: відтепер він не відвідуватиме заняття й не бачитиме Даржелоса, яким захоплений до нестями. Зачинившись у кімнаті, разом із сестрою Поль створює химерний світ, де можна правити простором і часом. Сюди притягує Жерара, закоханого в Поля, та юну манекенницю-сироту Аґату. Не зовсім розуміючи всіх правил і тонкощів вигадливої гри, вони смиренно підкоряються встановленому порядку.

Цей світ, сповнений п’янкого трунку втіхи і вигаданий для захисту, поволі перетворюється на пастку, смертельну гру, на кін якої учасники поставили власні життя добровільно.

Роман «Жахливі діти» французького письменника і кінорежисера Жана Кокто за співіснуванням Ероса й Танатоса суголосний «Історії ока» Ж. Батая, а за звучанням долинає до «Шумовиння днів» Б. Віана.

Перекладач - Роман Осадчук. 
Ілюстратор - Женя Полосіна.

Жахливі діти

Бостон, 1926 р. Після смерті за дивних обставин його двоюрідного діда, Френсіс Терстон виявляє у документах, які він успадкував, про існування секти, що присвятила культ безіменній істоті, яка спить мільйони років. Криваві ритуали, які практикуються в затоках Луїзіани, загадкові вбивства, скоєні у різних місцях земної кулі, художники, що впадають у безумство після жахливих нічних марень, відродження культів предків і, насамперед всього, циклопічне місто, що підіймається з глибин океану під час шторму… Терстон поступово усвідомлює, що дослідження його родича щодо культу Ктулху були надто близькі до істини, і що в тіні, його послідовники працюють над тим, щоб пробудити свого язичницького бога, готового обрушити божевілля та руйнацію на світ.

Зірки мають рацію. Кінець близько?

Цим оповіданням Лавкрафт написав одну із найвідоміших історій в американській фантастичній літературі 1920-х років. Ктулху, Великий Стародавній, який мріє і чекає на дні чорної океанської безодні, стане єдиним символом цілого всесвіту, створеного письменником із Провіденсу.

Завжди зачарований цією працею, населеною істотами, що ховаються в темних кутах, і гігантськими Стародавніми, одного погляду на яких достатньо, щоб занурити вас у безумство, Франсуа Баранже, ілюстратор, визнаний у всьому світі за його таланти концепт-художника для кіно та відеоігор, взявся за «циклопічну» задачу втілення образів основних сюжетів Лавкрафта.

Бостон, 1926 р. Після смерті за дивних обставин його двоюрідного діда, Френсіс Терстон виявляє у документах, які він успадкував, про існування секти, що присвятила культ безіменній істоті, яка спить мільйони років. Криваві ритуали, які практикуються в затоках Луїзіани, загадкові вбивства, скоєні у різних місцях земної кулі, художники, що впадають у безумство після жахливих нічних марень, відродження культів предків і, насамперед всього, циклопічне місто, що підіймається з глибин океану під час шторму… Терстон поступово усвідомлює, що дослідження його родича щодо культу Ктулху були надто близькі до істини, і що в тіні, його послідовники працюють над тим, щоб пробудити свого язичницького бога, готового обрушити божевілля та руйнацію на світ.

Зірки мають рацію. Кінець близько?

Цим оповіданням Лавкрафт написав одну із найвідоміших історій в американській фантастичній літературі 1920-х років. Ктулху, Великий Стародавній, який мріє і чекає на дні чорної океанської безодні, стане єдиним символом цілого всесвіту, створеного письменником із Провіденсу.

Завжди зачарований цією працею, населеною істотами, що ховаються в темних кутах, і гігантськими Стародавніми, одного погляду на яких достатньо, щоб занурити вас у безумство, Франсуа Баранже, ілюстратор, визнаний у всьому світі за його таланти концепт-художника для кіно та відеоігор, взявся за «циклопічну» задачу втілення образів основних сюжетів Лавкрафта.

Поклик Ктулху

Пригоди Братства Тофу тривають!
Юґо та його супутники прямують до гори Зініт на краю світу, все ще сподіваючись знайти Еліатропів Дофусів. Але щоб дістатися туди, вони мусять довіритися непередбачуваному шушу, який є єдиним, хто вміє керувати потягом Справедливості. І якщо вони думають, що їх кінцевий пункт призначення буде єдиною небезпечною частиною їхньої подорожі, то вони забули, як пройшла їхня подорож до цього моменту. Одне можна сказати напевно: Братству Тофу не бракуватиме пригод!

Сценаристи: Тот, Азра

Художник: Саїд Сассін

Переклад: Юлія Садоха

Редактура: Данило Михайліченко

Пригоди Братства Тофу тривають! 
Юґо та його супутники прямують до гори Зініт на краю світу, все ще сподіваючись знайти Еліатропів Дофусів. Але щоб дістатися туди, вони мусять довіритися непередбачуваному шушу, який є єдиним, хто вміє керувати потягом Справедливості. І якщо вони думають, що їх кінцевий пункт призначення буде єдиною небезпечною частиною їхньої подорожі, то вони забули, як пройшла їхня подорож до цього моменту. Одне можна сказати напевно: Братству Тофу не бракуватиме пригод!

Сценаристи: Тот, Азра

Художник: Саїд Сассін

Переклад: Юлія Садоха

Редактура: Данило Михайліченко

Вакфу. Том 3

Разом із друзями Кеіґо вирушає до дослідницького центру, де працював його батько Юуґо. Хлопець хоче знайти підказки, які допоможуть повернути Макото зі світу монстрів.

Споглядаючи весь безмір жаху, герої поринають у темне божевілля проєкту «Пігмаліон» і розплутують плетиво його таємниць.

Однак на заваді стає загадковий юнак, як дві краплі води схожий на Кеіґо…

Жорстока історія про братів!

Разом із друзями Кеіґо вирушає до дослідницького центру, де працював його батько Юуґо. Хлопець хоче знайти підказки, які допоможуть повернути Макото зі світу монстрів.

Споглядаючи весь безмір жаху, герої поринають у темне божевілля проєкту «Пігмаліон» і розплутують плетиво його таємниць.

Однак на заваді стає загадковий юнак, як дві краплі води схожий на Кеіґо…

Жорстока історія про братів!

Пігмаліон. Том 3

Ієрогліфи кьон — “кит”, та сон — “зірка”.

У кафе, яке повторює назву міста, Ийхьон та Хесу планують свій наступний вихід. Суа несподівано долучається до їх компанії. Рани минулого, яких неможливо позбутися, та страшне майбутнє призводять до конфлікту між членами спілки.

«Китова зірка» — це подорож крізь глибини людських сердець, де світло мрій бореться з тінню минулого.

Ієрогліфи кьон — “кит”, та сон — “зірка”.

У кафе, яке повторює назву міста, Ийхьон та Хесу планують свій наступний вихід. Суа несподівано долучається до їх компанії. Рани минулого, яких неможливо позбутися, та страшне майбутнє призводять до конфлікту між членами спілки.

«Китова зірка» — це подорож крізь глибини людських сердець, де світло мрій бореться з тінню минулого.

Китова зірка. Русалонька з Кьонсона. Том 2

ОПОВІДЬ ПРО АБСОЛЮТНУ ПОМСТУ! Крейвен Мисливець вистежив і вбив усіх відомих людству тварин. Але є один звір, який вислизнув від нього. Одна здобич, яка насміхалася з кожного його кроку: повзучий стінолаз і павутинопряд, відомий як Людина-павук. Аби довести свою перевагу над цим героєм, він одягне його костюм і стане ним… після того, як застрелить його і закопає в землю!

У збірку входять: Web of Spider-Man #31-32, Amazing Spider-Man #293-294 і Spectacular Spider-Man #131-132.

Ілюстрації - Майк Зек.

ОПОВІДЬ ПРО АБСОЛЮТНУ ПОМСТУ! Крейвен Мисливець вистежив і вбив усіх відомих людству тварин. Але є один звір, який вислизнув від нього. Одна здобич, яка насміхалася з кожного його кроку: повзучий стінолаз і павутинопряд, відомий як Людина-павук. Аби довести свою перевагу над цим героєм, він одягне його костюм і стане ним… після того, як застрелить його і закопає в землю!

У збірку входять: Web of Spider-Man #31-32, Amazing Spider-Man #293-294 і Spectacular Spider-Man #131-132.

Ілюстрації - Майк Зек.

Людина-павук. Останнє полювання Крейвена

— Якщо згадувати війну проти Імперії та мільярди втрачених життів, іноді здається, що ніщо не вартувало тієї жахливої ціни, яку нам довелося заплатити. Але коли ми думаємо про тих, хто загинув у ході цього жорстокого конфлікту, пам’ятаймо, що вони померли за справедливість. За свободу. За довершений мир, яким ми маємо змогу насолоджуватися зараз, — сенатор Тай-Лін Ґарр простягнув руки, ніби прагнучи обійняти все святкове зібрання на Госнія-Праймі, включно з яскравим сонцем, аквамариновим небом і безкраїм натовпом мешканців тисячі різних рас, які стояли пліч-о-пліч під барвистими прапорами своїх рідних світів. Перед ними, здавалося, в усій красі поставала велич і багатообіцяльна перспектива Нової Республіки. — Саме за це ми й боролися.

Почулися оплески й радісні вигуки.

Плескаючи разом з усіма, сенаторка Лея Орґана подумала мимохіть: «Шкода тільки, що вона вже не тримається купи».

— Якщо згадувати війну проти Імперії та мільярди втрачених життів, іноді здається, що ніщо не вартувало тієї жахливої ціни, яку нам довелося заплатити. Але коли ми думаємо про тих, хто загинув у ході цього жорстокого конфлікту, пам’ятаймо, що вони померли за справедливість. За свободу. За довершений мир, яким ми маємо змогу насолоджуватися зараз, — сенатор Тай-Лін Ґарр простягнув руки, ніби прагнучи обійняти все святкове зібрання на Госнія-Праймі, включно з яскравим сонцем, аквамариновим небом і безкраїм натовпом мешканців тисячі різних рас, які стояли пліч-о-пліч під барвистими прапорами своїх рідних світів. Перед ними, здавалося, в усій красі поставала велич і багатообіцяльна перспектива Нової Республіки. — Саме за це ми й боролися.

Почулися оплески й радісні вигуки.

Плескаючи разом з усіма, сенаторка Лея Орґана подумала мимохіть: «Шкода тільки, що вона вже не тримається купи».

Зоряні війни. Кревний спадок

Один світ гинув, новий — народжувався. І я був єдиним читачем, хто знав фінал цього світу.

Звичайний офісний працівник Кім Докча в один момент розуміє, що рядки роману, єдиним читачем якого він є, починають втілюватися в реальність. Масові різанини, Корея у вогні, битви з велетенськими чудовиськами — і це все на трансляції шаленого доккебі. Проте Кім Докча — єдиний, хто може врятувати своїх супутників у цій протяжній битві з регресором роману — Ю Джунхьоком. Увесь світ наче комп’ютерна гра, а наш герой — вірус, який не мав тут з’явитися.

Один світ гинув, новий — народжувався. І я був єдиним читачем, хто знав фінал цього світу.

Звичайний офісний працівник Кім Докча в один момент розуміє, що рядки роману, єдиним читачем якого він є, починають втілюватися в реальність. Масові різанини, Корея у вогні, битви з велетенськими чудовиськами — і це все на трансляції шаленого доккебі. Проте Кім Докча — єдиний, хто може врятувати своїх супутників у цій протяжній битві з регресором роману — Ю Джунхьоком. Увесь світ наче комп’ютерна гра, а наш герой — вірус, який не мав тут з’явитися.

Погляд усеобізнаного читача. Том 1

Інквізиція, немов разюча рука помсти, скрадається в тіні людства, чатуючи та винищуючи його ворогів із невблаганною рішучістю. Коли йому врешті вдається загнати в кут свого старого ворога, інквізитор Грегор Айзенгорн зіштовхується з ознаками зловісної конспірації. Нові союзники, нові вороги – Айзенгорн рушає у відчайдушну гонитву за членами міжпланетарної секти та їхніми темними демонічними господарями. Мета слуг зла є настільки страхітливою, що ставить під загрозу саме існування Імперіуму. Ніколи ціна провалу не була вищою.

Інквізиція, немов разюча рука помсти, скрадається в тіні людства, чатуючи та винищуючи його ворогів із невблаганною рішучістю. Коли йому врешті вдається загнати в кут свого старого ворога, інквізитор Грегор Айзенгорн зіштовхується з ознаками зловісної конспірації. Нові союзники, нові вороги – Айзенгорн рушає у відчайдушну гонитву за членами міжпланетарної секти та їхніми темними демонічними господарями. Мета слуг зла є настільки страхітливою, що ставить під загрозу саме існування Імперіуму. Ніколи ціна провалу не була вищою.

Warhammer 40,000. Айзенгорн №1. Ксенос

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам'яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам&rsquo;яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Спалення книг. Історія навмисного нищення знань

У цьому невеличкому виданні адмірал Вільям Г. Макрейвен, командувач Військово-морських сил США у відставці, визначив десять правил, яких він особисто завжди намагався дотримуватися і які допомогли йому з честю подолати чимало життєвих негараздів. Оригінально сформульовані правила на кшталт "не боятися акул", "не вдаряти передчасно у дзвін", "щоранку застеляти ліжко" мають глибокий підтекст. Автор розкриває суть кожного правила, розповідає цікаві історії про людей, які свого часу надихали його власною дисципліною, наполегливістю, благородством і мужністю.

У цьому невеличкому виданні адмірал Вільям Г. Макрейвен, командувач Військово-морських сил США у відставці, визначив десять правил, яких він особисто завжди намагався дотримуватися і які допомогли йому з честю подолати чимало життєвих негараздів. Оригінально сформульовані правила на кшталт &ldquo;не боятися акул&rdquo;, &ldquo;не вдаряти передчасно у дзвін&rdquo;, &ldquo;щоранку застеляти ліжко&rdquo; мають глибокий підтекст. Автор розкриває суть кожного правила, розповідає цікаві історії про людей, які свого часу надихали його власною дисципліною, наполегливістю, благородством і мужністю.

Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя... і, можливо, світ

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

Книги — Ще одну сторінку, Урбіно, Varvar Publishing, Stone Publishing, Ранок

Юрій Смолич "По той бік серця"

Петро Панч "Голубі ешелони"

Лєна Лягушонкова "Мій прапор запісяв котик"

Фоловери

Чоловік, якого я, здається, знаю

Діти вулиці

Журавлі відлітають у вирій

Межигірський дід

Сонце сходить

Щоденник покоївки

Джин, або Червона калюжа на розбитій бруківці

Час мечів

Жахливі діти

Поклик Ктулху

Вакфу. Том 3

Пігмаліон. Том 3

Китова зірка. Русалонька з Кьонсона. Том 2

Людина-павук. Останнє полювання Крейвена

Зоряні війни. Кревний спадок

Погляд усеобізнаного читача. Том 1

Warhammer 40,000. Айзенгорн №1. Ксенос

Спалення книг. Історія навмисного нищення знань

Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя... і, можливо, світ

Марек Краєвський "Голова Мінотавра"