Nasha idea

MAL'OPUS

Artbooks

Vivat

Lantsuta

Видавництво Старого Лева

READBERRY

Molfar Comics

ТАК

Бородатий Тамарин

Ще одну сторінку

Урбіно

Varvar Publishing

Stone Publishing

Віхола

Видавничий Дім «Орландо»

ЖОРЖ

Ранок

Один з навагоміших творів турецької літератури ХХ століття, роман «Мадонна в хутряному манто» Сабахаттіна Алі (1907 — 1948) виданий у 1943 році. Історія взаємного й трагічного кохання турецького юнака Раїфа та німецької художниці Марії, які познайомилися в Берліні у 20-ті роки спершу вважалася просто «ще одним любовним романом». І лише переклади іншими мовами, передусім англійською, поставили її поміж перлин світової літератури ХХ століття.

Один з навагоміших творів турецької літератури ХХ століття, роман «Мадонна в хутряному манто» Сабахаттіна Алі (1907 — 1948) виданий у 1943 році. Історія взаємного й трагічного кохання турецького юнака Раїфа та німецької художниці Марії, які познайомилися в Берліні у 20-ті роки спершу вважалася просто «ще одним любовним романом». І лише переклади іншими мовами, передусім англійською, поставили її поміж перлин світової літератури ХХ століття.

Сабахаттін Алі "Мадонна в хутряному манто"

Усім відомо, що у Великій Британії лівобічний рух, а довжину вимірюють у футах. І що в них є королева. Та чи бачили ви стометрових білих коней на зелених пагорбах і круків, яких годують тістечками із кров’ю? Брали участь у перегонах за сиром і гонитві зі сковорідками? Чули про дверцята до світу ельфів, покинуті монастирі й кам’яні кола, у яких час плине повільніше?

Такої Великої Британії ви ще не знаєте!

Усім відомо, що у Великій Британії лівобічний рух, а довжину вимірюють у футах. І що в них є королева. Та чи бачили ви стометрових білих коней на зелених пагорбах і круків, яких годують тістечками із кров’ю? Брали участь у перегонах за сиром і гонитві зі сковорідками? Чули про дверцята до світу ельфів, покинуті монастирі й кам’яні кола, у яких час плине повільніше?

Такої Великої Британії ви ще не знаєте!

Тіна Озевич "Great! Велика Британія для допитливих"

Поняття «Третій Харків» створив Юрій Шевельов у своєму есеї «Четвертий Харків». Для нього столичний період слобожанської метрополії був найяскравішим в історії міста. Як він писав сам: «Ви проголосили Харків столицею України? Гаразд, ми зробимо його таким. Ми сповнимо його українським змістом. Третій Харків  — Харків Хвильового і ВАПЛІТЕ, Курбасового «Березоля», виставок АРМУ в залах колишнього монастиря, непримиренно-палких диспутів у Будинку літератури ім. Блакитного на Каплунівській, Курсів сходознавства, українського студентства, українського походженням, душею, програмою й прагненням, поволі українізованих заводів і установ, неповторний, невідтворний, сповнений життя і безуму дерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої молоді».

У книжці зібрано есеї про яскравих творців Третього Харкова та їхні твори, а саме: Миколу Хвильового, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Аркадія Любченка.

Поняття «Третій Харків» створив Юрій Шевельов у своєму есеї «Четвертий Харків». Для нього столичний період слобожанської метрополії був найяскравішим в історії міста. Як він писав сам: «Ви проголосили Харків столицею України? Гаразд, ми зробимо його таким. Ми сповнимо його українським змістом. Третій Харків — Харків Хвильового і ВАПЛІТЕ, Курбасового «Березоля», виставок АРМУ в залах колишнього монастиря, непримиренно-палких диспутів у Будинку літератури ім. Блакитного на Каплунівській, Курсів сходознавства, українського студентства, українського походженням, душею, програмою й прагненням, поволі українізованих заводів і установ, неповторний, невідтворний, сповнений життя і безуму дерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої молоді».

У книжці зібрано есеї про яскравих творців Третього Харкова та їхні твори, а саме: Миколу Хвильового, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Аркадія Любченка.

Юрій Шевельов "Третій Харків"

Давні греки вірили, що усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком — це краплини молока, яке пролила Гера, годуючи грудьми маленького Геракла. Від грецького γαλακτικός, «молочний» походить слово Галактика. Отже, усі ми ходимо під молоком!

Жоден інший продукт не породив стільки легенд, стереотипів, заборон  і обмежень, жоден не викликає стільки питань! Чим слід годувати немовлят — грудним молоком чи сумішшю? Молоко якої тварини найкраще для людей? Чи можна захворіти й навіть померти від молока? Навіщо його пастеризувати? Як впливають на молоко ГМО, гормони й антибіотики? Як зробити молоко безпечним?..

Автор всесвітніх бестселерів, американський дослідник Марк Курланскі відкриває нам історію молока й молочних продуктів від прадавніх часів до сучасності й захопливо розповідає про вплив цього найзагадковішого продукту на людство.

Давні греки вірили, що усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком — це краплини молока, яке пролила Гера, годуючи грудьми маленького Геракла. Від грецького γαλακτικός, «молочний» походить слово Галактика. Отже, усі ми ходимо під молоком!

Жоден інший продукт не породив стільки легенд, стереотипів, заборон і обмежень, жоден не викликає стільки питань! Чим слід годувати немовлят — грудним молоком чи сумішшю? Молоко якої тварини найкраще для людей? Чи можна захворіти й навіть померти від молока? Навіщо його пастеризувати? Як впливають на молоко ГМО, гормони й антибіотики? Як зробити молоко безпечним?..

Автор всесвітніх бестселерів, американський дослідник Марк Курланскі відкриває нам історію молока й молочних продуктів від прадавніх часів до сучасності й захопливо розповідає про вплив цього найзагадковішого продукту на людство.

Марк Курланскі "Молоко! 10 000 років суперечок"

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

«По той бік серця» — один з найцікавіших та найоригінальніших творів Юрія Смолича, химерний роман, у якому двійко героїв-антиподів мають одне ім’я та прізвище й упродовж понад десятка років перетинаються, переживаючи найнеймовірніші події: від знайомства на пароплаві до Києва й до загибелі — от власне, кого з них? Обидва пройдуть крізь більшовицький переворот 1917-го, зустрінуться в петлюрівській армії, на еміграції в Берліні й за амністією повернуться до Радянської України, де їхні пригоди будуть не менш химерними. Час від часу їх супроводжує й автор, аж ніяк не епізодичний герой власного роману.

Твір багатошаровий, сповнений гротеску й іронії, за якими читачеві ще важко було відгадати страх перед новою владою й тоталітарним майбутнім, яке от-от проявить себе в усій своїй хижості. Водночас автор не міг не захоплюватися індустріальним поступом, який, укупі з українізацією, створював ілюзію імовірності побудови сильної й заможної України. Марно шукати в романі приписуваної радянськими літературознавцями критики українського націоналізму чи звеличення радянської влади. Після 1930 року роман «По той бік серця» жодного разу не перевидавався.

Юрій Смолич "По той бік серця"

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

Петро Панч "Голубі ешелони"

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». Цей текст — суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто «не такий», «самий умний» і взагалі «тяжко тобі буде жить з твоїм характєром». Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, «щоб помощниця була» і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді — чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що «документи можуть бути погані». І ні, «Мій прапор…» не написано з інтенцією «зрозумійте ж нарешті Донбас». Власне «Мій прапор запісяв котик» — це всі ми, іноді по різні боки муру.

Лєна Лягушонкова "Мій прапор запісяв котик"

Бостон, 1926 р. Після смерті за дивних обставин його двоюрідного діда, Френсіс Терстон виявляє у документах, які він успадкував, про існування секти, що присвятила культ безіменній істоті, яка спить мільйони років. Криваві ритуали, які практикуються в затоках Луїзіани, загадкові вбивства, скоєні у різних місцях земної кулі, художники, що впадають у безумство після жахливих нічних марень, відродження культів предків і, насамперед всього, циклопічне місто, що підіймається з глибин океану під час шторму… Терстон поступово усвідомлює, що дослідження його родича щодо культу Ктулху були надто близькі до істини, і що в тіні, його послідовники працюють над тим, щоб пробудити свого язичницького бога, готового обрушити божевілля та руйнацію на світ.

Зірки мають рацію. Кінець близько?

Цим оповіданням Лавкрафт написав одну із найвідоміших історій в американській фантастичній літературі 1920-х років. Ктулху, Великий Стародавній, який мріє і чекає на дні чорної океанської безодні, стане єдиним символом цілого всесвіту, створеного письменником із Провіденсу.

Завжди зачарований цією працею, населеною істотами, що ховаються в темних кутах, і гігантськими Стародавніми, одного погляду на яких достатньо, щоб занурити вас у безумство, Франсуа Баранже, ілюстратор, визнаний у всьому світі за його таланти концепт-художника для кіно та відеоігор, взявся за «циклопічну» задачу втілення образів основних сюжетів Лавкрафта.

Бостон, 1926 р. Після смерті за дивних обставин його двоюрідного діда, Френсіс Терстон виявляє у документах, які він успадкував, про існування секти, що присвятила культ безіменній істоті, яка спить мільйони років. Криваві ритуали, які практикуються в затоках Луїзіани, загадкові вбивства, скоєні у різних місцях земної кулі, художники, що впадають у безумство після жахливих нічних марень, відродження культів предків і, насамперед всього, циклопічне місто, що підіймається з глибин океану під час шторму… Терстон поступово усвідомлює, що дослідження його родича щодо культу Ктулху були надто близькі до істини, і що в тіні, його послідовники працюють над тим, щоб пробудити свого язичницького бога, готового обрушити божевілля та руйнацію на світ.

Зірки мають рацію. Кінець близько?

Цим оповіданням Лавкрафт написав одну із найвідоміших історій в американській фантастичній літературі 1920-х років. Ктулху, Великий Стародавній, який мріє і чекає на дні чорної океанської безодні, стане єдиним символом цілого всесвіту, створеного письменником із Провіденсу.

Завжди зачарований цією працею, населеною істотами, що ховаються в темних кутах, і гігантськими Стародавніми, одного погляду на яких достатньо, щоб занурити вас у безумство, Франсуа Баранже, ілюстратор, визнаний у всьому світі за його таланти концепт-художника для кіно та відеоігор, взявся за «циклопічну» задачу втілення образів основних сюжетів Лавкрафта.

Поклик Ктулху

Пригоди Братства Тофу тривають!
Юґо та його супутники прямують до гори Зініт на краю світу, все ще сподіваючись знайти Еліатропів Дофусів. Але щоб дістатися туди, вони мусять довіритися непередбачуваному шушу, який є єдиним, хто вміє керувати потягом Справедливості. І якщо вони думають, що їх кінцевий пункт призначення буде єдиною небезпечною частиною їхньої подорожі, то вони забули, як пройшла їхня подорож до цього моменту. Одне можна сказати напевно: Братству Тофу не бракуватиме пригод!

Сценаристи: Тот, Азра

Художник: Саїд Сассін

Переклад: Юлія Садоха

Редактура: Данило Михайліченко

Пригоди Братства Тофу тривають! 
Юґо та його супутники прямують до гори Зініт на краю світу, все ще сподіваючись знайти Еліатропів Дофусів. Але щоб дістатися туди, вони мусять довіритися непередбачуваному шушу, який є єдиним, хто вміє керувати потягом Справедливості. І якщо вони думають, що їх кінцевий пункт призначення буде єдиною небезпечною частиною їхньої подорожі, то вони забули, як пройшла їхня подорож до цього моменту. Одне можна сказати напевно: Братству Тофу не бракуватиме пригод!

Сценаристи: Тот, Азра

Художник: Саїд Сассін

Переклад: Юлія Садоха

Редактура: Данило Михайліченко

Вакфу. Том 3

Разом із друзями Кеіґо вирушає до дослідницького центру, де працював його батько Юуґо. Хлопець хоче знайти підказки, які допоможуть повернути Макото зі світу монстрів.

Споглядаючи весь безмір жаху, герої поринають у темне божевілля проєкту «Пігмаліон» і розплутують плетиво його таємниць.

Однак на заваді стає загадковий юнак, як дві краплі води схожий на Кеіґо…

Жорстока історія про братів!

Разом із друзями Кеіґо вирушає до дослідницького центру, де працював його батько Юуґо. Хлопець хоче знайти підказки, які допоможуть повернути Макото зі світу монстрів.

Споглядаючи весь безмір жаху, герої поринають у темне божевілля проєкту «Пігмаліон» і розплутують плетиво його таємниць.

Однак на заваді стає загадковий юнак, як дві краплі води схожий на Кеіґо…

Жорстока історія про братів!

Пігмаліон. Том 3

Ієрогліфи кьон — “кит”, та сон — “зірка”.

У кафе, яке повторює назву міста, Ийхьон та Хесу планують свій наступний вихід. Суа несподівано долучається до їх компанії. Рани минулого, яких неможливо позбутися, та страшне майбутнє призводять до конфлікту між членами спілки.

«Китова зірка» — це подорож крізь глибини людських сердець, де світло мрій бореться з тінню минулого.

Ієрогліфи кьон — “кит”, та сон — “зірка”.

У кафе, яке повторює назву міста, Ийхьон та Хесу планують свій наступний вихід. Суа несподівано долучається до їх компанії. Рани минулого, яких неможливо позбутися, та страшне майбутнє призводять до конфлікту між членами спілки.

«Китова зірка» — це подорож крізь глибини людських сердець, де світло мрій бореться з тінню минулого.

Китова зірка. Русалонька з Кьонсона. Том 2

ОПОВІДЬ ПРО АБСОЛЮТНУ ПОМСТУ! Крейвен Мисливець вистежив і вбив усіх відомих людству тварин. Але є один звір, який вислизнув від нього. Одна здобич, яка насміхалася з кожного його кроку: повзучий стінолаз і павутинопряд, відомий як Людина-павук. Аби довести свою перевагу над цим героєм, він одягне його костюм і стане ним… після того, як застрелить його і закопає в землю!

У збірку входять: Web of Spider-Man #31-32, Amazing Spider-Man #293-294 і Spectacular Spider-Man #131-132.

Ілюстрації - Майк Зек.

ОПОВІДЬ ПРО АБСОЛЮТНУ ПОМСТУ! Крейвен Мисливець вистежив і вбив усіх відомих людству тварин. Але є один звір, який вислизнув від нього. Одна здобич, яка насміхалася з кожного його кроку: повзучий стінолаз і павутинопряд, відомий як Людина-павук. Аби довести свою перевагу над цим героєм, він одягне його костюм і стане ним… після того, як застрелить його і закопає в землю!

У збірку входять: Web of Spider-Man #31-32, Amazing Spider-Man #293-294 і Spectacular Spider-Man #131-132.

Ілюстрації - Майк Зек.

Людина-павук. Останнє полювання Крейвена

— Якщо згадувати війну проти Імперії та мільярди втрачених життів, іноді здається, що ніщо не вартувало тієї жахливої ціни, яку нам довелося заплатити. Але коли ми думаємо про тих, хто загинув у ході цього жорстокого конфлікту, пам’ятаймо, що вони померли за справедливість. За свободу. За довершений мир, яким ми маємо змогу насолоджуватися зараз, — сенатор Тай-Лін Ґарр простягнув руки, ніби прагнучи обійняти все святкове зібрання на Госнія-Праймі, включно з яскравим сонцем, аквамариновим небом і безкраїм натовпом мешканців тисячі різних рас, які стояли пліч-о-пліч під барвистими прапорами своїх рідних світів. Перед ними, здавалося, в усій красі поставала велич і багатообіцяльна перспектива Нової Республіки. — Саме за це ми й боролися.

Почулися оплески й радісні вигуки.

Плескаючи разом з усіма, сенаторка Лея Орґана подумала мимохіть: «Шкода тільки, що вона вже не тримається купи».

— Якщо згадувати війну проти Імперії та мільярди втрачених життів, іноді здається, що ніщо не вартувало тієї жахливої ціни, яку нам довелося заплатити. Але коли ми думаємо про тих, хто загинув у ході цього жорстокого конфлікту, пам’ятаймо, що вони померли за справедливість. За свободу. За довершений мир, яким ми маємо змогу насолоджуватися зараз, — сенатор Тай-Лін Ґарр простягнув руки, ніби прагнучи обійняти все святкове зібрання на Госнія-Праймі, включно з яскравим сонцем, аквамариновим небом і безкраїм натовпом мешканців тисячі різних рас, які стояли пліч-о-пліч під барвистими прапорами своїх рідних світів. Перед ними, здавалося, в усій красі поставала велич і багатообіцяльна перспектива Нової Республіки. — Саме за це ми й боролися.

Почулися оплески й радісні вигуки.

Плескаючи разом з усіма, сенаторка Лея Орґана подумала мимохіть: «Шкода тільки, що вона вже не тримається купи».

Зоряні війни. Кревний спадок

Один світ гинув, новий — народжувався. І я був єдиним читачем, хто знав фінал цього світу.

Звичайний офісний працівник Кім Докча в один момент розуміє, що рядки роману, єдиним читачем якого він є, починають втілюватися в реальність. Масові різанини, Корея у вогні, битви з велетенськими чудовиськами — і це все на трансляції шаленого доккебі. Проте Кім Докча — єдиний, хто може врятувати своїх супутників у цій протяжній битві з регресором роману — Ю Джунхьоком. Увесь світ наче комп’ютерна гра, а наш герой — вірус, який не мав тут з’явитися.

Один світ гинув, новий — народжувався. І я був єдиним читачем, хто знав фінал цього світу.

Звичайний офісний працівник Кім Докча в один момент розуміє, що рядки роману, єдиним читачем якого він є, починають втілюватися в реальність. Масові різанини, Корея у вогні, битви з велетенськими чудовиськами — і це все на трансляції шаленого доккебі. Проте Кім Докча — єдиний, хто може врятувати своїх супутників у цій протяжній битві з регресором роману — Ю Джунхьоком. Увесь світ наче комп’ютерна гра, а наш герой — вірус, який не мав тут з’явитися.

Погляд усеобізнаного читача. Том 1

Інквізиція, немов разюча рука помсти, скрадається в тіні людства, чатуючи та винищуючи його ворогів із невблаганною рішучістю. Коли йому врешті вдається загнати в кут свого старого ворога, інквізитор Грегор Айзенгорн зіштовхується з ознаками зловісної конспірації. Нові союзники, нові вороги – Айзенгорн рушає у відчайдушну гонитву за членами міжпланетарної секти та їхніми темними демонічними господарями. Мета слуг зла є настільки страхітливою, що ставить під загрозу саме існування Імперіуму. Ніколи ціна провалу не була вищою.

Інквізиція, немов разюча рука помсти, скрадається в тіні людства, чатуючи та винищуючи його ворогів із невблаганною рішучістю. Коли йому врешті вдається загнати в кут свого старого ворога, інквізитор Грегор Айзенгорн зіштовхується з ознаками зловісної конспірації. Нові союзники, нові вороги – Айзенгорн рушає у відчайдушну гонитву за членами міжпланетарної секти та їхніми темними демонічними господарями. Мета слуг зла є настільки страхітливою, що ставить під загрозу саме існування Імперіуму. Ніколи ціна провалу не була вищою.

Warhammer 40,000. Айзенгорн №1. Ксенос

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам'яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Що стається, коли націю намагаються позбавити пам&rsquo;яті? Книжка Річарда Овендена — це не просто фундаментальна історична розвідка. Це суворе застереження: коли знищують книги, під загрозою опиняється сама істина. Автор запрошує читачів у мандрівку крізь три тисячоліття нищення знань: від месопотамських глиняних табличок із пророцтвами та сувоїв Александрії до мисливців за книгами часів Тюдорів і нацистських багать. Овенден досліджує мотиви тих, хто прагне стерти минуле — чи то заради політичного контролю, чи то з ідеологічних міркувань.

Але водночас це історія про винахідливість і відвагу бібліотекарів та архівістів, які рятували знання, часто ризикуючи життям. А сьогодні архіви стикаються з новими, не менш підступними викликами: від браку фінансування до крихкості нашої цифрової реальності.

Особливість українського видання: книжку доповнено спеціальною передмовою Річарда Овендена та унікальним матеріалом про досвід українських бібліотекарів, які просто зараз, під час повномасштабного російського вторгнення, рятують книжкові фонди від знищення та перетворюють бібліотеки на справжні фортеці незламності.

Науковий редактор видання — Олександр Алфьоров.

Спалення книг. Історія навмисного нищення знань

У цьому невеличкому виданні адмірал Вільям Г. Макрейвен, командувач Військово-морських сил США у відставці, визначив десять правил, яких він особисто завжди намагався дотримуватися і які допомогли йому з честю подолати чимало життєвих негараздів. Оригінально сформульовані правила на кшталт "не боятися акул", "не вдаряти передчасно у дзвін", "щоранку застеляти ліжко" мають глибокий підтекст. Автор розкриває суть кожного правила, розповідає цікаві історії про людей, які свого часу надихали його власною дисципліною, наполегливістю, благородством і мужністю.

У цьому невеличкому виданні адмірал Вільям Г. Макрейвен, командувач Військово-морських сил США у відставці, визначив десять правил, яких він особисто завжди намагався дотримуватися і які допомогли йому з честю подолати чимало життєвих негараздів. Оригінально сформульовані правила на кшталт &ldquo;не боятися акул&rdquo;, &ldquo;не вдаряти передчасно у дзвін&rdquo;, &ldquo;щоранку застеляти ліжко&rdquo; мають глибокий підтекст. Автор розкриває суть кожного правила, розповідає цікаві історії про людей, які свого часу надихали його власною дисципліною, наполегливістю, благородством і мужністю.

Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя... і, можливо, світ

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

На світанку 1 січня 1937 року Ебергарда Мока повідомляють про те, що в одному із бреславських готелів зґвалтували, покалічили й замордували невідому дівчину. Мок, який ненавидить Гестапо й переходить працювати до Абверу, швидко встановлює, що сліди вбивства провадять до Львова, де він співпрацюватиме з комісаром Едвардом Попельським. У ході розслідування виявиться, що вони мають чимало спільного, а Львів відкриється Мокові як місто вродливих жінок, небезпечних провулків та численних кнайп і ресторанів…

Марек Краєвський "Голова Мінотавра"

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути…

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути…

Андрій Кокотюха "Ва-банк у Харкові"

Емма Вудгауз - чарівна юна особа, яка обожнює розпоряджатися чужими долями. Робить вона це аж ніяк не через погану вдачу чи злостивість, навпаки — їй так подобається влаштовувати щасливі, на її думку, шлюби. Вважаючи, що їй це якнайкраще вдалося одного разу, вона приймає рішення й далі з'єднувати чужі долі, але про власне одруження воліє не думати. Та доля поставиться до її переконань насмішкувато і, звісно, чарівна міс Вудгауз не зглянеться, як сама закохається. Розмірковуючи про шлюб, Емма передусім зважає на суспільне становище, освіту, манери й статки імовірного кандидата. Та все свідчить про те, що розрахункам у цих справах судилося зайняти останнє місце.

«Емма» — четвертий великий роман Джейн Остін, завершений в 1815 році. Роман, написаний після переїзду Остін до Чаутона, був останнім, опублікованим за її життя.

Українському читачеві пропонується в майстерному перекладі Анни Вовченко, відомої зокрема як перекладачки циклу Люсі-Мод Монтгомері "Енн із Зелених Дахів" (уперше видано українською в нашому видавництві у 2012 році).

Твір був неодноразово екранізований для ряду фільмів, серіалів і вистав.

Емма Вудгауз - чарівна юна особа, яка обожнює розпоряджатися чужими долями. Робить вона це аж ніяк не через погану вдачу чи злостивість, навпаки — їй так подобається влаштовувати щасливі, на її думку, шлюби. Вважаючи, що їй це якнайкраще вдалося одного разу, вона приймає рішення й далі з&rsquo;єднувати чужі долі, але про власне одруження воліє не думати. Та доля поставиться до її переконань насмішкувато і, звісно, чарівна міс Вудгауз не зглянеться, як сама закохається. Розмірковуючи про шлюб, Емма передусім зважає на суспільне становище, освіту, манери й статки імовірного кандидата. Та все свідчить про те, що розрахункам у цих справах судилося зайняти останнє місце.

«Емма» — четвертий великий роман Джейн Остін, завершений в 1815 році. Роман, написаний після переїзду Остін до Чаутона, був останнім, опублікованим за її життя.

Українському читачеві пропонується в майстерному перекладі Анни Вовченко, відомої зокрема як перекладачки циклу Люсі-Мод Монтгомері &ldquo;Енн із Зелених Дахів&rdquo; (уперше видано українською в нашому видавництві у 2012 році).

Твір був неодноразово екранізований для ряду фільмів, серіалів і вистав.

Книги — Урбіно, Varvar Publishing, Stone Publishing, Віхола, Ранок